Ще раз — на захист української землі - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.63 € 30.26
Ще раз — на захист української землі

«Свободівці» не допустять дерибану!

vgolos.com.ua

Ще раз — на захист української землі

Повернутися до цього питання спонукав телефонний дзвінок зі Старої Вижівки. Голова фракції ВО «Свобода» у райраді Іван Омельчук обурювався, що в районі масово роздають спецвипуск урядової газети, в якій селянам «промивають мізки»: мовляв, яке ж то благо — торгувати землею…

Соціологія — невблаганна: більше двох третин українців — проти продажу цього стратегічного ресурсу. Тому й викидаються величезні кошти платників податків для організації всіляких громадських форумів, ток–шоу, тиражування спецвипусків газет, які пробують запхати в кожну хату. Усе підпорядковане одному завданню: заколихати та одурманити українців, нібито торгівля землею відбуватиметься винятково в інтересах «малого і середнього фермера». Але варто проаналізувати урядовий законопроєкт про обіг землі, щоб переконатися: насправді вся потуга пропаганди Зеленського створює реальні загрози того, що українську землю можна буде продавати олігархам та іноземцям.

Спецвипуск «Урядового кур’єра», яким щедро «годують» волинян, має гарну назву: «Землю — людям». «Вся правда про земельну реформу», «Правда і міфи про вільний обіг землі» — ці сторінки вражають нечуваною «правдивістю». Окрему шпальту присвятили особливостям купівлі–продажу людських паїв. Хоча насправді це — прихована маніпуляція. Урядовий законопроєкт передбачає не стільки оборудки з людськими паями, скільки можливість купівлі великих масивів земель сільгосппризначення. І їх можна буде скуповувати по 200—210 тисяч гектарів в одні руки!

Чи зможе придбати цю землю пересічний селянин або фермер? Питання — риторичне. Аби господарювати на цій землі, потрібні значні затрати і ресурси — на техніку, пальне, міндобрива тощо. Але при існуючих низьких цінах на сільгосппродукцію аграрники ледве зводять кінці з кінцями. По селах масово закривають ФАПи, школи, клуби, поштові відділення, село вимирає. Розпродаж землі — останнього багатства, яке тут залишилось — остаточно його доб’є. Тому така «реформа» — однозначно не для селянина.

Щоб усвідомити справжню цінність землі, нам треба відновити власну історичну пам’ять, виморену голодоморами та нав`язаним чужинцями комплексом меншовартості.

Натомість вона — на руку тим, у кого грошей кури не клюють. Це — великі латифундисти, власники агрохолдингів, олігархи та іноземці. Вони і заволодіють основними масивами сільгоспугідь. Декілька таких землевласників зможуть скупити всю землю в нашій області. Простий селянин, навіть заможний фермер не здатні з ними конкурувати. А на нових «хазяїв» уже не буде впливу. Як наслідок — матимемо отруєні води, поморених бджіл, розбиті дороги…

Влада не гребує підміною понять, прагнучи занизити статус нашої землі. Статті 13, 14 Конституції України гласять: земля є об’єктом права власності українського народу і основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Подібне розуміння щодо обмеження права власності на землю в інтересах суспільства є в усьому цивілізованому світі — в Канаді, Польщі, Франції, Угорщині, Ізраїлі… А нас, українців, переконують, що наша земля має втратити свій «конституційний» статус, її хочуть звести до банального «товару», який зможе купити кожен, хто заплатить більше грошей.

Суть цієї «реформи» подібна до ваучерної приватизації. Номінально власниками майна стають усі громадяни, які отримують на руки папірці з написом «ваучер», а фактичними господарями — кілька наближених до кланово–олігархічних кіл компаній. Аграрна «реформа» від Зеленського з розпаюванням і подальшим перепродажем землі — аналогічна. Номінально — всі співвласники, а фактично власниками стануть олігархи та іноземні компанії.

Для нації земля — єдиний стратегічний ресурс, що не підлягає відтворенню, є репродуктивною умовою збереження її генофонду, від якого залежить продовольча безпека та економічна роль країни в світі. Україні належать світові запаси чорноземів, вартість яких в умовах постійного зростання дефіциту продовольства важко переоцінити. Узаконення торгівлі землею — пряма загроза для її відчуження і перетворення країни на сировинну колонію, в якій українці опиняться в ролі наймитів, а держава втратить вплив на продовольчий ринок.

Щоб цього не трапилося, слід здійснити ряд першочергових кроків, які би забезпечили цивілізований ринок довгострокової оренди землі, з правом її родинного успадкування, як ми, свободівці, пропонуємо. Спершу — навести правовий порядок у земельних відносинах, впорядкувати кадастрові карти та орендні відносини, провести інвентаризацію земель, унеможливити рейдерство тощо. Також створити умови для розвитку одноосібних селянських і фермерських господарств, аби через доступні кредити, дотації, аграрні програми, інвестиційні проєкти кожен, хто має землю, міг на ній заробляти. Такий підхід поверне наших заробітчан додому, мотивує працювати на себе. А якщо хтось і захоче продати землю, то купувати її має держава, створивши Державний земельний банк, який викуплятиме за ринковою ціною угіддя і надаватиме в оренду тим, хто на них реально буде працювати.

Фракція ВО «Свобода» в облраді закликала підтримати таку позицію громади всіх народних депутатів від Волині. Більшість обранців так і зробили, хоча один зі «слуг народу», Валерій Стернійчук, таки проголосував проти волі земляків. Мабуть, йому наплювати на думку пересічних українців, зокрема волинян. Сумнівів не залишається: команда Зеленського за будь–яку ціну хоче продавати землю і мати з цього зиск. І так виглядає, що цей згубний для нації і держави законопроєкт написаний не українцями і вже точно — не в інтересах українців.

Щоб усвідомити справжню цінність землі, нам треба відновити власну історичну пам’ять, виморену голодоморами та нав`язаним чужинцями комплексом меншовартості. Для українців земля — сакральна річ, яка асоціюється з матір’ю–годувальницею, а не з товаром. Ця земля рясно скроплена кров’ю багатьох поколінь наших героїв, за неї боролись. І сьогодні на Донбасі новітні герої України ціною своїх життів захищають її від московського агресора.

Тому ми, як частина нації, усіх — «і мертвих, і живих, і ненарожденних», не маємо морального права розпродати надбання предків, яке треба передати у спадок нащадкам. Тільки в таких умовах українці стануть господарями на своїй землі, а не кріпаками, як того знову домагаються олігархічні клани.

Олександр ПИРОЖИК, депутат Волинської обласної ради (фракція ВО «Свобода»).