«Електронний квиток — ​це крок у завтрашній день» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.38 € 30.91
«Електронний квиток — ​це крок у завтрашній день»

«У своїй роботі керуємося двома головними принципами: перший — ​збільшувати надходження до бюджету, другий — ​шукати джерела економії».

Фото Lutskrada.gov.ua.

«Електронний квиток — ​це крок у завтрашній день»

Інвестиції — ​особливе слово для будь-якого представника влади, а тим більше для керівника міста. Саме через них, образно кажучи, пролягає шлях до вищих зарплат та кращого життя людей. Чи сприятливий у Луцьку клімат для інвестицій і що найбільше заважає їх надходженню, розповідає виконувач повноважень луцького міського голови Григорій Пустовіт (на фото)

«Провідні європейські банки — ​партнери Луцька»

— Чи став цього року обласний центр Волині привабливішим для інвесторів, чи маємо нові бізнес-проєкти?

— Місто однозначно викликає інтерес у бізнесу, в тому числі іноземного. Цьому сприяють його географічне розташування, стабільність, що вирізняє регіон, наявність уже працюючих підприємств з іноземним капіталом. Інша справа, що існують перепони, які стримують інвестиційний потік. Донедавна основною з них була відсутність територій для розвитку міста. Відкрити в Луцьку якесь нове підприємство — ​неймовірно складне завдання, бо вільних земель немає. Тому обласному центру потрібно приєднувати до себе навколишні об’єднані територіальні громади, села, тільки тоді він стане магнітом для капіталу. Бо виникає парадоксальна ситуація: інвестори з Німеччини, Польщі, Швеції приїжджають до Луцька, але підприємства свої будують у навколишніх селах.

Більше половини інвестицій, яке отримало місто у різні роки, надійшли з Кіпру та Віргінських островів. Не помилюся, якщо скажу: це кошти українців, які «зайшли» в офшори, а потім повернулися на Волинь. Вибираючи місце для своїх капіталів, інвестори орієнтуються на два фактори: наявність спільних підприємств і робота в місті європейських банків та фондів. Успішна діяльність таких виробництв, як «СКФ Україна», «Кромберг енд Шуберт» (хоч останній наразі і не має відношення до Луцька, але ми над цим працюємо), свідчить про те, що у нас можна вкладати гроші. Цю думку підтверджує і список солідних європейських кредиторів міської ради — ​ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, корпорація НЕФКО. Для інвестора їхні назви мають величезне значення.

— А куди саме вклали кошти європейські компанії?

— Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) інвестував понад 10 мільйонів євро в «Луцьктепло». 5 мільйонів до цієї суми — ​грантова складова. У результаті всі наші котельні до кінця 2020-го будуть модернізовані. Вже замінили 7,5 км тепломереж, збудували на вулиці Боженка котельню на твердому паливі. Встановимо понад 200 індивідуальних теплових пунктів (ІТП) у районі 33-го та 40-го кварталів. З Європейським інвестиційним банком підписали угоду про закупівлю 30 тролейбусів — ​вони почнуть курсувати містом уже наступного року. Ще один проєкт з цією фінустановою передбачає близько мільйона євро — ​йдеться про заміну електродвигунів та обладнання у «Луцькводоканалі». Крім того, це комунальне підприємство буде реалізовувати з цим банком серйозний проєкт по заміні мереж міського водогону, удосконаленню очисних споруд. Від Північної європейської корпорації (НЕФКО) на проєкт НЕФКО 3 надійде більше 5 мільйонів євро. Раніше в рамках проєкту НЕФКО 2 термомодернізовували нашу першу школу і чотири садочки. Надалі програма охопить 40 комунальних будівель. У них замінять двері, вікна, електроосвітлення, утеплять стіни та дахи. Це дасть змогу економити до 30 відсотків енергоносіїв щороку.

«Місто, яке розвивається динамічно, неминуче поглинає навколишні населені пункти»

— Ви згадали, що Луцьк потребує нових територій. Але такі великі приміські села, як, наприклад, Жидичин чи Боратин, хочуть залишитися самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

— Спробуймо забути слова «хочуть» чи «не хочуть». Якби ви мали змогу поцікавитися в мешканців районів Шанхая, які колись були на відстані 10–15 кілометрів від міста, чи хтось питав їхньої згоди на приєднання, то почули б, що нічого подібного не було. Ніхто у світі такого не робить. Ось стоїть дерево, навколо нього кущики і травичка. З часом воно розростається, і кущики потроху зникають. Те, що розвивається динамічно, обов’язково поглинатиме те, що є навколо нього.

Так само Луцьк — ​він може розвиватися виключно за рахунок сіл і ОТГ, що знаходяться навколо міста. Якщо ми хочемо, щоб обласний центр жив повноцінно, він мусить приєднати навколишні ОТГ. Шановні, в усьому світі міста розвиваються лише за рахунок навколишніх територій! Знаєте, як цей процес відбувся у Вінниці? Верховна Рада пізно ввечері прийняла постанову про приєднання всіх поближніх сіл. І зранку селяни прокинулися вінничанами. Сталася якась трагедія? Ні. Вінниця сьогодні динамічно розвивається, зайняла перше місце в Україні за якістю наданих послуг, Луцьк, до речі, посів друге. Бо це природний процес. Не треба йому чинити опір. Якщо поставити упритул до дерева якусь огорожу, воно просто вросте в неї. І житиме далі, хоча й буде спотворене.

«Плануємо цього року збудувати фонтан»

— Які прогнози щодо бюджету міста у 2020-му за доходами і видатками?

— Загалом бюджет щороку збільшується, адже ми постійно шукаємо можливості для наповнення. Зокрема, домоглися, щоб рекламний бізнес платив за оренду землі адекватно, а не по занижених цінах. Контролюємо, щоб у різноманітних закладах, ресторанах, кафе, магазинчиках люди працювали офіційно, а не в тіні. Намагаємося донести до лучан розуміння того, що хороші дороги, двори, якісна медицина — ​це їхні податки. В своїй роботі керуємося двома головними принципами: перший — ​збільшувати надходження, другий — ​шукати джерела економії. Наприклад дороги. У нас шляховики на свою роботу сьогодні вже дають 7 років гарантії. Якщо десь з’явиться ямка, вони будуть ремонтувати її своїм коштом. Це приклад економії.

Якщо ми хочемо, щоб обласний центр жив повноцінно, він мусить приєднати навколишні ОТГ. Шановні, в усьому світі міста розвиваються лише за рахунок навколишніх територій!

Щодо показників бюджету, то вони такі: доходи — ​2 мільярди 186,8 мільйона гривень, в тому числі за рахунок субвенцій: освітньої (351 мільйон) і медичної (42 мільйони), субвенція з обласного бюджету — ​14,3 мільйона гривень — ​це зобов’язання, яке бере на себе держава стосовно оплати роботи фахівців. На жаль, цих зобов’язань вона останніми роками повністю не виконує, а перекладає на місто, причому в останній момент і без попередження. Через це із бюджету протягом року освітянам та медикам уже виплачено 65 мільйонів. Хоча кошти можна було використати на дороги, заміну комунікацій «Луцьктепла» чи «Луцькводоканалу», інші потреби. Під кінець року у рахунок освітньої та медичної субвенцій знову не надійшло 20 мільйонів. І ми знову стоїмо перед питанням — ​«Від чого відмовитися», — ​щоб виплатити зарплату вчителям і вихователям.

Схожу ситуацію держава створила із фінансуванням профтехосвіти. Її вона також переклала на місто, а це 90 мільйонів гривень (стипендія учням, зарплата викладачам, проживання у гуртожитку). З кожним роком Луцьку все важче нести цю ношу. Реверсна дотація забере із бюджету 84 мільйони гривень, хоча її потім уряд використовує на підтримку дотаційних сільрад, в тому числі й тих, які знаходяться навколо Луцька, але не хочуть приєднуватися. Щодо інших видатків — ​близько 71 мільйона плануємо витратити на дороги, 39 — ​на дворові території та капітальний ремонт ліфтів (жителі багатоповерхівок мали б їх лагодити своїм коштом, але місто входить у становище людей і фінансує з бюджету 70% робіт, решту доплачують мешканці). Окремо зупинюся на ремонті фонтану на Театральному майдані — ​він запланований на наступний рік. Дехто нам закидає, що це нераціональне використання коштів. А я думаю, що десятки тисяч лучан, які, проходячи через Театральний майдан і дивлячись на це, даруйте, «корито», думають: «Чи знайдеться колись влада, яка доведе його до пуття?», скажуть нам «спасибі». То може один раз заплануємо кошти і зробимо фонтан, хай люди мають гарне місце для відпочинку.

«Тепер ми будемо знати кількість пасажирів із точністю до людини — ​і це допоможе визначити об’єктивну ціну за проїзд»

— Знаковою подією 2019-го стало запровадження в Луцьку електронного квитка. Якими будуть наступні кроки до цивілізованої транспортної системи?

— Це не просто нова форма плати за проїзд, а зміна філософії перевезень і ведення бізнесу. Є закон, який вимагає запроваджувати електронний квиток, але не всюди він реалізується однаково. Багато міст не можуть цей закон виконати, і починають викручуватися: поставимо валідатори у тролейбусах, а колись, можливо, перейдемо на маршрутки. Ми так робити не будемо, бо це занадто дорого для міста. Міська влада пішла іншим шляхом: оголосила тендер, який виграв оператор ТОВ «СІТІ КАРД СИСТЕМ». Своїм коштом, не взявши з бюджету жодної копійки, фірма налагодила систему валідації. Звісно, до її роботи є претензії. Однак ми шліфуємо це нововведення і бачимо його беззаперечні плюси.

Насамперед, це облік пасажиропотоку. Якщо раніше говорилося, що в Луцьку за добу перевозять 120 тисяч чоловік, то тепер, наприклад, зафіксовано 65 тисяч 187 осіб. Їхня кількість відома з точністю до однієї людини, відтак будемо вирішувати, скільки має коштувати проїзд, скільки автобусів випускати у час пік і т. д. Друге — ​фактично ліквідована можливість крадіжки грошей або неправомірного їх використання. Третє — ​система валідаторів дає змогу моніторити ситуацію в салоні і стежити за рухом транспорту на вулиці за допомогою мобільного додатку на телефоні. Далі ми спільно з партнерами із краю Ліппе (Німеччина) їхнім коштом будемо реалізовувати проєкт «Розумна зупинка». У Луцьку таких буде 14 і 22 екрани, які інформуватимуть лучан про рух транспорту в режимі он-лайн. Система валідації дає змогу контролювати його рух. Відповідно водії будуть більш дисциплінованими.

Наразі ж у нас триває перехідний період. Транспортного колапсу немає, є певні незручності, які треба перетерпіти. Маємо складну ситуацію з перевізниками. Проводимо колосальну роботу, щоб їх переконати, аби вони все-таки почали працювати за новими правилами. Із кожним днем збільшується кількість маршруток, де встановлені валідатори. Дуже хочемо, щоб цей процес пройшов якомога безболісніше. Але треба розуміти: те, що відбувається, — ​це хірургічна операція. Можна провести її без відчуттів для тіла? Ні. Тому треба почекати. Сподіваюся, надалі ситуація поліпшиться, особливо коли приїдуть 30 нових тролейбусів на підмогу 44 м нині курсуючим.

Ольга КУШНІР


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.