Пахощі Великодня. Колонка Оксани Коваленко для батьків - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.82 € 29.80
Пахощі Великодня. Колонка Оксани Коваленко для батьків

Посвячення у таїнство...

Фото Мирослави КОЗЮПИ.

Пахощі Великодня. Колонка Оксани Коваленко для батьків

«Нащо там пекти ту паску, простіше купити й не мати собі клопоту. Дешевше, часу не треба витрачати, а дітям і така посмакує. Зараз досить якісну здобу печуть», — ​розмірковувала одна з моїх подруг, складаючи передсвятковий план

А мені тим часом згадувалися різні картинки з великодніх приготувань у бабусиній хаті. Кухня виглядала, як напхана рукавичка. Якимось дивом у ній поміщались усі більш–менш підходящі мисочки, каструльки, тарілки з родзинками, цукром, миска із ситом і борошном й окрема велика для святкового тіста — ​з намальованими білочками по краях. Робиться одна робота, а говориться про десять наступних. Потім бабуся береться бити жовтки й обов’язково згадає, що її мама завше у паску давала все найсвіжіше. А тоді довіряє мені місити. Сплескує руками, що я влила ще олії, бо ж «може сісти». І все хвилюється, чи ж спечеться, як треба. «Як можна переживати, якщо печеш десятиліттями!» — ​дивувалася я. І чула у відповідь прогноз: прийде час — ​дізнаєшся… Бабуся ніколи не казала, що не хоче витрачати на те часу. Знала, певно, що не можна втратити там, де здобуваєш і ділишся.

Звісно, я повторюватиму своїм бабусине, що сваритися біля паски не годиться, бо це погана прикмета. 

Чому запах паски з бабусиної печі, як і вигляд її припорошених борошном мозолистих рук, роками живуть у пам’яті? І коли календар вимірює рік до нового Великодня, ті спогади, як святкове тісто, переповнюють до того, що хочеться їх передати. …«Мам, а ми будемо пекти паску? А я буду прикрашати, добре? А можна я різні посипки позмішую?» — ​слухаю жебоніння дочки та ще додаток від малого «горобченяти», що й собі не відстає, описуючи свої маленькі плани. Їхні передсвяткові клопоти — ​насолода. Думаю, як би не забути встежити, щоб не тикав пальчиком у тісто, як торік. Ну і треба налаштуватися на те, що горошинки оздоби на паску качатимуться по цілій хаті, буде липкий від помазки одяг і обов’язково пролунає нарікання, що хтось посипав більше, а в іншого — ​не так гарно. Звісно, я повторюватиму своїм бабусине, що сваритися біля паски не годиться, бо це погана прикмета. Трохи сердитимуся через їхні сутички. Але нехай. Наша з ними метушня — ​це їхні майбутні щасливі картинки із запахами й озвученням. Добре, коли можеш собі дозволити створювати спогади для когось. Великодні традиції дорогі не тільки можливістю зібратися за родинним столом, хоч цього року, на жаль, усе має бути інакше. Пасха цінна й передсвятковим часом, коли молодші відчувають і бачать, як по–особливому ставляться до всього старші; коли, слухаючи щось із дитинства, здавалося б, вічно дорослих мами й тата, діти відкривають, що мають з ними більше спільного, аніж вважали раніше.

«Мам, чого ти нервуєш! Все в тебе вийде», — ​доня підстерегла, як я нахмурено зазираю через віконце духовки. Що маю казати? Прийде час — ​дізнається…

Оксана КОВАЛЕНКО, мама.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.