Робіть, як Луї Пастер, — і «закрутки не постріляють» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.12 € 31.03
Робіть, як Луї Пастер, —  і «закрутки не постріляють»

Винаходи Луї Пастера і сьогодні допомагають нам бути ситими, здоровими і почуватися захищеними.

Фото cont.ws.

Робіть, як Луї Пастер, — і «закрутки не постріляють»

Чаклуючи на кухні, ми зовсім не задумуємося, що при цьому часто стаємо послідовниками французького вченого, якого називають хрещеним батьком мікробіології

Йому дякують винороби, пивовари й домогосподарки…

Це сьогодні такий метод консервації видається простим, звичним і зрозумілим. Запасаючись на зиму соками, джемами із полуниць, черешень, використовуємо його, щоб ягоди не втратили своїх цілющих властивостей, а «закрутки» добре зберігалися. А якихось 150—200 років тому подібними секретами людство не володіло. І винаходи видатного дослідника і науковця Луї Пастера зробили справжню революцію не тільки в медицині, а й у багатьох інших сферах життя.

Майбутній учений народився 1822 року у містечку Доль, що на сході Франції. Його батько Жан Пастер, простий чинбар, який заробляв на життя вичинкою шкіри, був учасником військових дій під керівництвом Наполеона Бонапарта. Він мріяв дати синові добру освіту, адже бачив, що хлопець багато читав, любив малювати, проявляв спостережливість та навчався з величезним бажанням. Незважаючи на слабке здоров'я та нестачу коштів, Луї успішно закінчив коледж в Арбуа, а потім у Безансоні, де особливо захопився хімією та фізикою.

Пастеру ще не було двадцяти шести років, коли він одержав ступінь доктора наук завдяки своїм дослідженням у сфері будови кристалів. Це був блискучий дебют. Молодий учений став викладачем Діжонського ліцею, а потім його запросили до Страсбурзького університету на посаду професора хімії.

Ось дві колби: в одній є бактерії віспи, в іншій — чиста вода. Якщо людина, яка надіслала вас, погодиться перехилити одну з них на вибір, я вип'ю іншу.

Талант і наполегливість виявилися важливішими, аніж багатство і зв'язки. Перспективного молодого колегу охоче прийняв у себе вдома ректор. Так Луї Пастер і познайомився з його дочкою. Вже через тиждень мікробіолог написав іменитому й заможному батькові дівчини листа, в якому просив руки Марі й відверто зізнавався, що грошей у нього немає, є лише добре серце та непогане здоров'я. І несподівано для багатьох одержав згоду. Коротке знайомство не завадило подружжю прожити разом 46 років. Марі стала для чоловіка першою помічницею та надійною опорою.

Доктор Пастер зробив багато відкриттів, які мали практичне застосування. Результати його діяльності вважаються «свідоцтвом народження мікробіології». Вчений зажив доброї слави серед виробників харчових продуктів в Орлеані. Він довів, що вино перетворюється на оцет завдяки збудникам, які перебувають на поверхні сировини. Відомий «Урок про виноградний оцет» Луї Пастера згодом став у пригоді багатьом людям.

Досліджуючи явище бродіння, науковець дійшов висновку, що продукція харчової промисловості псується переважно через мікроби, які існують у повітрі чи в погано помитому посуді. Вчений висунув гіпотезу, що цьому можна запобігти, якщо суворо дотримуватися гігієни, а бродінню рідин можна завадити, коли декілька хвилин потримати їх при температурі вище 60 градусів за Цельсієм. Спочатку метод застосовувався при виготовленні вина. Потім його взяли на озброєння пивовари. А згодом цей процес, названий пастеризацією і запатентований Пастером, зробив революцію у харчовій промисловості. Він використовується для тривалого зберігання різних продуктів, скажімо молока чи фруктового соку.

І сьогодні ми, готуючи припаси на зиму, звично практикуємо нетривале нагрівання сировини (не доводячи до кипіння), щоб знищити бактерії. Це дає змогу краще зберігати вітаміни, аніж при стерилізації.

Знайшов порятунок від сказу — і став «добродійником людства»

Луї Пастер довів, що хвороби, які тепер називають інфекційними, можуть виникати тільки в результаті проникнення в організм мікробів. Завдяки його дослідженням були не лише відкриті збудники багатьох захворювань, але й знайдені ефективні способи боротьби з ними.

Вивчаючи курячу холеру, вчений помітив, що культура бактерій, якій було лише декілька місяців, не спричиняла загибелі курчат, а, навпаки, захищала їх від цієї недуги. Фактично він виявив, що можна імунізувати птицю ослабленими бактеріями.

Пастер також досяг успіху у вакцинації худоби проти сибірки. А в липні 1885 року одна жінка привела в лабораторію професора свого дев’ятирічного сина, якого щойно вкусив скажений пес. Попри всі благання матері допомогти науковець вагався. Він не був лікарем і у випадку провалу його могли звинуватити у смерті дитини як людину, що нелегально займається медициною. Але найважливішим було те, що Луї Пастер ще не випробовував своєї методики на людях. Та часу на роздуми не залишалося. Вчений вирішив вакцинувати хлопця. Результати виявилися чудовими. Після 14 ін’єкцій пацієнт одужав. Згодом ефективність щеплення підтвердилася на інших хворих. Із 350 осіб, яких було вакциновано менш як за рік, померла лише одна людина, та й то через те, що звернулася запізно.

З того часу слава Пастера розійшлася по всьому світу. У різних країнах почали відкриватися пастерівські станції, де робили щеплення від сказу, сибірської виразки і курячої холери. Але цьому не раз передували наукові баталії. Досліди вченого піддавали сумнівам, його критикували, засуджували.

Та Луї Пастер щораз підтверджував свою правоту. Силу його наукових переконань добре ілюструє одна історія, що стала вже легендою.

Луї Пастер досліджував у своїй лабораторії культуру бактерії віспи. Якось його викликав на дуель пихатий вельможа. Прибув секундант, щоб обговорити умови поєдинку. Професор вислухав посланця і сказав: «Раз мене викликають, я маю право вибрати зброю. Ось дві колби: в одній є бактерії віспи, в іншій — чиста вода. Якщо людина, яка надіслала вас, погодиться перехилити одну з них на вибір, я вип'ю іншу». Це подіяло як холодний душ: дуель не відбулася.

Пастер створив світову наукову школу мікробіологів, багато його учнів згодом стали видатними вченими. В Парижі ще за життя винахідника був заснований Пастерівський інститут для лікування сказу, який нині є добре знаним центром вивчення інфекційних захворювань. Науковець помер 1895 року, заслуживши за свою працю звання «добродійник людства».

Оксана КРАВЧЕНКО.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.