«Подай мені на полумиску голову Івана Хрестителя» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.30 € 33.13
«Подай мені на полумиску голову Івана Хрестителя»

У день страти Предтечі, за народними віруваннями, не можна різати нічого круглого, навіть хліб треба ламати руками, а не краяти ножем.

Фото obozrevatel.com.

«Подай мені на полумиску голову Івана Хрестителя»

11 вересня православні і греко–католики відзначають Усікновення голови Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. День цієї мученицької смерті вважається святом, хоча правильніше було б назвати його днем пам’яті святого, який передбачив прихід Сина Божого Ісуса Христа

Празник не лише тоді, коли душу переповнює радість, а й коли від суму опускаються руки

Зазвичай у Церкві всі свята супроводжуються скасуванням посту, який буває напередодні, як підготовка до події. А от із Усікновенням усе навпаки — цього дня оголошується піст, причому строгий. Та й власне привід для святкування незвичний — убивство людини. Але саме так сталося із найбільшим пророком, Предтечею (тобто попередником) Ісуса Христа, завданням якого було впізнати Сина Божого серед тисячі інших людей і проголосити світу про Його пришестя. Євангеліє говорить, що Іван — це «голос Божий, який готує людей до зустрічі з Христом». Саме він хрестив Ісуса — Церква відзначає цю подію 19 січня. Тому Предтечу називають ще Іваном Хрестителем і шанують як найбільшого з пророків, згадуючи три рази в році: 6 жовтня — у день зачаття, 7 липня — у день народження, 11 вересня — у день усікновення чесної голови.

То чому ж 11 вересня все таки празник? По–перше, тому, що днем пам’яті святих у церкві завжди стає день їхньої смерті, тобто мить народження для Вічності. По–друге, хоч ми звикли сприймати слова «свято», «празник» як радісні, але вони мають ще одне значення — «бути праздними», тобто залишатися без роботи. А не виконувати звичні справи можна не лише коли душу переповнює радість, а й коли руки опускаються від горя…

Голос волаючого в пустелі людських сердець

Що ми знаємо про життя цього великого святого? Що народився за шість місяців до Ісуса в сім’ї священника Захарії. Мати Івана Єлизавета і мати Ісуса Марія доводилися родичками. Батьки були вже старими, коли Господь послав їм сина. Хлопчик дивом уник смерті серед тисяч дітей у Вифлеємі під час убивства немовлят за наказом Ірода. Ріс у пустелі, фактично з юних літ готував себе до майбутнього служіння — носив грубий одяг, харчувався диким медом, проводив весь час у молитві. Коли Івану виповнилося тридцять, Бог покликав його до пророчого служіння. Він став «голосом волаючого у пустелі», де під пустелею малися на увазі людські серця. Головним завданням Івана Хрестителя було підготувати народ до прийняття Спасителя. Предтеча проповідував про Нього, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом».

Тому Предтечу називають ще Іваном Хрестителем і шанують як найбільшого з пророків, згадуючи три рази в році: 6 жовтня — у день зачаття, 7 липня — у день народження, 11 вересня — у день усікновення чесної голови.

Під час однієї з таких проповідей на річці Йордан він зустрів Ісуса. За підказкою Святого Духа пророк упізнав у ньому майбутнього Спасителя та хрестив Його. Цим ритуалом Іван виконав головне призначення свого життя. З того моменту він почав безстрашно викривати вади не тільки простих людей, закликаючи їх до покаяння, а й сильних цього світу. Через це невдовзі і загинув мученицькою смертю.

Страшний подарунок — плата за безсоромне видовище

Правитель тих земель Ірод Антипа (син Ірода, який убив немовлят) покинув свою законну дружину і взяв за коханку жінку свого брата Іродіаду. В єврейському суспільстві таке вважалося великим беззаконням, і пророк Іван не боявся говорити про це перед народом. Івана ув’язнили, а Ірод у день свого народження влаштував бенкет вельможам. Застілля затягнулося далеко за північ, коли п’яний правитель побажав, щоб перед гостями танцювала Саломея, дочка Іродіади, котра була дуже вправною у цьому. Вихована своєю розбещеною матір’ю, юна Саломея не посоромилася виконати непристойний пристрасний танець майже оголеною.

Побачивши захоплення гостей від такого видовища, цар пообіцяв їй будь–яку нагороду, чого б вона тільки не забажала, навіть половину свого царства. Тоді безсоромна танцівниця, за порадою своєї злобної матері Іродіади, попросила дати їй негайно на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву все ж повелів відрубати голову святому і віддати Саломеї. Цей страшний подарунок — плату за безсоромне видовище — дівчина віднесла матері, котра бажала сама пересвідчитися у досягненні своєї мети.

Однак подальша доля Саломеї засвідчила, що кара Божа завжди настигає винних. Як свідчить передання, дівчина, переходячи взимку річку Сикоріс, провалилася під лід. Крига здавила її так, що вона висіла тілом у воді, а голова перебувала над льодом. Подібно до того, як колись танцювала ногами на землі, тепер вона безпомічно смикалася в крижаній купелі. Зрештою гострий лід перерізав їй шию, і голову дівчини було принесено Іроду з Іродіадою, як колись вони зробили з головою Івана Хрестителя.

«Ікону Предтечі не сплутаєш із жодною у християнському світі». Фото ukr.media.
«Ікону Предтечі не сплутаєш із жодною у християнському світі». Фото ukr.media.

 Довідка:

Іван Предтеча — один із найвеличніших християнських святих, тож не дивно, що багато місць у світі претендують на володіння його мощами. Один із фрагментів голови пророка зберігається у Римі в церкві Сан Сільвестре ін Капіте, ще один — в Ам’єнському соборі Франції. На володіння головою Івана Предтечі також претендує мечеть Омеядів у Дамаску, яка до приходу мусульман була християнською церквою Івана Хрестителя.

Наталка ЧОВНИК.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.