Знаменитий Пирогов називав його своїм добрим ангелом - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.25 € 32.89
Знаменитий Пирогов називав  його своїм добрим ангелом

«Лікар — не анатом не тільки не корисний, а й шкідливий», — часто повторював професор Єфрем Мухін.

Фото nubip.edu.ua.

Знаменитий Пирогов називав його своїм добрим ангелом

200 років тому професор Єфрем Йосипович Мухін був одним із найбільших світил тодішньої медицини. Але він ніколи не забував, що життя йому дала українська земля

У великий світ — із села Зарожне

Цей населений пункт — один із найстаріших на Чугуївщині, заснований у 1647 році. До райцентру — 19 кілометрів, до Харкова — 50. Предки майбутнього видатного лікаря оселилися на Слобожанщині у XVII столітті. У Василіївській церкві села Зарожне служив протоієреєм Йосип Мухін. А 1766–го в його сім’ї з’явився на світ хлопчик, ім’я якого стало всесвітньо відомим.

Спочатку юний Єфрем вступив до Харківського духовного колегіуму – справжнього просвітницького центру Слобідської України. А 1 жовтня 1787 року завдяки своїм успіхам у навчанні він одержав можливість стати студентом Єлисаветградської медико–хірургічної школи. Це був період постійних битв і походів російських військ, які виявили недостатню забезпеченість армії медичними кадрами. Тому через вісім місяців юнак був відряджений у Єлисаветградський генеральний госпіталь. Незабаром почалася війна з Туреччиною, і медики, які мали практичні навички з догляду за пораненими, досвід проведення найпростіших операцій, були на вагу золота. Тож Єфрем Мухін пройшов тут велику школу. Невдовзі він самостійно успішно оперував і на полі бою, і в лазареті.

Після війни молодий військовий лікар завершив навчання і, трохи попрацювавши в Єлисаветграді, вирішив вдосконалювати свої наукові здібності в Московському університеті. Талант і наполегливість допомогли Єфрему Мухіну без протекцій і підтримки «завоювати» столицю. У 1800 році він став головним лікарем Голіцинської лікарні. Перша наукова праця — «Про збудження, що діють на живе людське тіло» — приносить йому ступінь доктора медицини і хірургії.

Великою науково–громадською заслугою професора Мухіна було запровадження ним противіспової вакцинації. У жовтні 1801 року він провів у Московському виховному будинку перше щеплення проти поширеної тоді хвороби, використовуючи вакцину, надіслану імператриці Марії Федорівні англійським лікарем Едуардом Дженнером. Препарат ввели хлопчикові Антону Петрову. Щеплення дало успішні результати — і пацієнта на пам’ять про знаменну подію перейменували на Антона Вакцинова. А у 1804 році було опубліковано працю Мухіна «Розмова про користь щеплення коров’ячої віспи». Після цього вакцинація стала поступово широко розповсюджуватися.

«Надивувавшись на лікаря Мухіна, вирішив піти в медицину»

Так писав у «Щоденнику старого лікаря», згадуючи своє дитинство, великий хірург Микола Пирогов. «Старший брат мій лежав хворий на ревматизм, який довго не піддавався лікуванню… Тоді покликали на допомогу Єфрема Йосиповича Мухіна, на той час чи не найкращого практика в Москві… Результат був блискучий. Раніше попри зусилля п’яти–шести лікарів недуга все більше загострювалася, і я щодня чув з кімнати хворого крики та стогони. А через кілька днів після того, як за нього взявся Мухін, пацієнт почав одужувати… В очах 10–річної дитини професор був благодійним чарівником, який чудесно зцілив люті муки брата. Народилося бажання наслідувати, надивувавшись на лікаря Мухіна, я вирішив піти в медицину. Коли мені минуло 14 років, професор порадив батькові послати мене в університет. Протегував на іспиті, а після закінчення курсу запросив у професорський інститут», — із вдячністю написав знаменитий учень Мухіна.

Про видатного вченого та хірурга Миколу Пирогова ми вже розповідали. Дорогу в медицину йому відкрив Єфрем Мухін, якого «батько» військово–польової, пластичної хірургії називав «мій добрий ангел».

У Голіцинській лікарні Мухін створив перший в Росії пункт швидкої допомоги. У 1805 році набула популярності книга науковця і практика «Міркування про засоби і способи оживлення утоплеників, удушених і тих, хто задихнувся».

Випадків, коли Єфрем Мухін рятував, зціляв, буквально воскрешав, — сотні. Відома історія, коли в лікарню привезли будівельника, якому на голову впала цеглина. З операцією Мухін уклався у пів години — розсунув зовнішні покриви черепа, витягнув уламки роздроблених кісток і зашив рану. Через п’ять днів пацієнт уже зміг розмовляти, через два тижні — ходити з милицею, а ще через місяць повністю видужав. Це була перша нейрохірургічна операція в Росії.

Студенти любили лекції професора Мухіна,  які були схожі на вільну бесіду на різні  медичні теми. 

Професора не випадково називали засновником травматології. Ще у 1806 році він видав книгу про лікування переломів і вивихів «Першоджерела костоправних наук». У передмові Єфрем Мухін пише: «Наука ся хоча й існувала раніше, але в роздільному вигляді. Костоправи, які займалися сею справою, не мали до цього часу ніякої особливої для себе настанови… Тому я перший, утворюючи цю науку, мав завжди на увазі те, щоб дати особливий примітний склад найменуванню її і притриматися тих назв, які вживає народ для вираження ідеї сеї науки. У багатьох місцях приєднав я нові мої висловлювання, ідеї, спостереження і досвід».

Згодом Єфрема Йосиповича запросили на посаду ординарного професора Московського університету, де він викладав анатомію, фізіологію, токсикологію, судову медицину. Потім Мухін став деканом лікарських наук, завідував університетською аптекою, був керівником терапевтичної клініки, організованої при Московській медико–хірургічній академії.

Студенти любили лекції професора Мухіна, які були схожі на вільну бесіду на різні медичні теми. В університеті Єфрема Йосиповича називали «батьком юнацтва». На його гроші навчалися і готувалися до іспиту на ступінь доктора чотири найздібніші вихованці — Дядьківський, Болдирєв, Ловецький, Вишняков. Мухін віддав їм всю свою річну професорську платню.

«Медичні науки, а особливо анатомія, повинні викладатись неодмінно практично. Лікар — не анатом не тільки не корисний, а й шкідливий», — часто повторював професор.

Під час епідемії холери в Мос­кві у 1830 році знаменитий лікар Мухін очолював тимчасову інфекційну лікарню. Він писав: «…зрання до глибокої ночі я боровся зі злою холерою в лікарні на 50 ліжок, дбаючи обов’язково про застосування швидкодіючих засобів проти зла цього». Сам професор також двічі перехворів на холеру.

Уперше в світі він запропонував використовувати хлорне вапно з метою дезінфекції — для запобігання «заразного початку». Займався дієтологією — залишив записки про пісну їжу, а також «Спосіб пекти хліб з багатопоживного поросту». А ще доктор Мухін винайшов самовар–автоклав, де під впливом гарячої пари стерилізувалися бинти.

За життя цей талановитий лікар і науковець мав багато відзнак. Шанують його й нині. Не забули про Єфрема Мухіна на малій батьківщині. У жовтні 2016–го в селі Зарожне на Харківщині прославленому землякові було відкрито пам’ятник. А цього року правління Всеукраїнської громадської організації імені Миколи Пирогова «Військова медицина України» запровадило орден імені Єфрема Мухіна.

Оксана КРАВЧЕНКО.

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.