Чиновник «розвалив» школи у цілому районі й зупинятися не збирається (Фото, відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.30 € 33.13
Чиновник «розвалив» школи у цілому районі й зупинятися не збирається (Фото, відео)

Андрій Линдюк: «У нашому Маневицькому районі брати кошти від батьків на ремонт класу – заборонено».

Фото Олександра ПІЛЮКА.

Чиновник «розвалив» школи у цілому районі й зупинятися не збирається (Фото, відео)

У кожному класі новенькі парти, свіжий ремонт, кожен учитель має свій ноутбук та принтер, а над дошкою висить сучасний телевізор

Якщо ж педагогу цього недостатньо, він може скористатися мультибордом, який точно є у школі… Все це звучить, як класичні передвиборні обіцянки, що так і не будуть реалізовані. Втім, на Волині є район, де ланка початкової освіти усіх навчальних закладів виглядає не гірше, ніж, наприклад, у сусідніх країнах ЄС, а може, й краще.

Щоправда, деякі регіональні ЗМІ стверджували, що на Маневиччині (а саме про цей край ідеться) освітні заклади повністю розвалюються. І в це можна повірити, якщо врахувати, що протягом декількох років і в райцентрі, і в навколишніх селах на ремонт класів батьки учнів не здають жодної копійки. Директорам взагалі заборонено брати у них гроші. Таке розпорядження свого часу видав голова райдержадміністрації Андрій Линдюк, а згодом продублював його на посаді начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту РДА.

Знайдіть різницю, де сільський клас, а де – міський.
Знайдіть різницю, де сільський клас, а де – міський. 

Після чергової розповіді на одному з місцевих телеканалів про повну катастрофу зі школами в Маневицькому районі ми вирішили перевірити, чи справді все настільки критично. Запланували зупинитися у селах Велика Яблунька та Оконськ, а в самому райцентрі завітати у ЗОШ № 2, яку раніше журналісти називали ледь не повністю зруйнованою.

Коли ж зайшли у першу класну кімнату сільської школи, то подумали, що натрапили на так звану вітрину, яку показують усім гостям. Тут дійсно було все необхідне для навчання. Щоправда, з’ясувалося, що в кожному наступному початковому класі, який відвідували, ситуація аналогічна.

Торік у нашому районі побував маршалок польського сенату (це третя людина в сусідній державі). Він відвідав одну із сільських шкіл: роздивився клас, а потім спортзал. Врешті повертається до одного із представників своєї делегації і запитує: «А чому в Польщі таких сільських шкіл немає?».

– Коли почали говорити про нову українську школу, ми поставили умову: із приміщення, де мають навчатися «першачки», необхідно винести все і нічого старого назад не заносити. Усе — ​нове: сучасними партами зараз нікого не здивуєш, але, крім того, ми подбали про стінки для кожного класу, шафки для перевдягання дітей, зручні меблі та оргтехніку для вчителів, наочність та інший інвентар, — ​розповів у коментарі «Волині» Андрій Линдюк.

До речі, й у Великій Яблуньці, і в Оконську педагоги нам розповідали, що не лише мають змогу без проблем друкувати навчальні матеріали, а й ламінувати їх. Звісно, також хвалилися мультибордами, які закупили для кожної ЗОШ району. Це фактично величезні планшети, які можна використовувати як комп’ютер, телевізор та шкільну дошку відразу.

– Мені, наприклад, із крайньої парти зручно демонструвати дітям, як створюється комп’ютерна програма, і водночас спостерігати за їхньою роботою, — ​каже вчителька інформатики ЗОШ I–III ступенів села Велика Яблунька Валентина Леонідівна.

Великої різниці між цими школами та класами ми не помітили.

– Коли вирішуємо щось закупити, то для всіх однакове. Інколи доводиться брати трішки дешевше, інколи довше зачекати, але нікого не обділяємо, — ​каже Андрій Линдюк.

Серед інших шкільних приміщень трохи вирізнялися ресурсні кімнати для дітей з особливими освітніми потребами. Вони були оснащені не лише меблями, а й побутовою технікою для дому та посудом.

Нагадаємо, волинський посадовець зняв кліп для своїх батьків: мама плакала...

У «розваленій» другій школі райцентру, крім ресурсного центру, функціонує сучасний гуртожиток, де зупиняються діти та їхні наставники, які приїжджають на всілякі змагання. Також тут живуть учні навчального закладу, що доїжджають з інших сіл.

Незважаючи, на те, що така активність не надто подобається різним «меценатам», які купляють для школи банку фарби і знімають про це три сюжети, Андрій Линдюк переконаний, що рухається у правильному напрямку:

– Торік у нашому районі побував маршалок польського сенату (це третя людина в сусідній державі). Він відвідав одну із сільських шкіл: роздивився клас, а потім спортзал. Врешті повертається до одного із представників своєї делегації і запитує: «А чому в Польщі таких сільських шкіл немає?».