Волинянку невидима сила спонукає брати в руки олівці чи фарби, і писати ікони - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.05 € 34.01
Волинянку невидима сила спонукає брати в руки олівці чи фарби, і писати ікони

«Миколай Чудотворець», намальований талановитою Мариною Харчун.

Фото Алли Лісової.

Волинянку невидима сила спонукає брати в руки олівці чи фарби, і писати ікони

Маринка показала свої картини із зображенням святих, про кожну з яких може багато розповісти. Відчувається,  наскільки дорогими вони є для неї

«Слухаю службу Божу і вдивлююся у кожен штрих на ликах святих»

Малювати десятикласниця Нововолинського обласного ліцею-інтернату Марина Харчун любила завжди. З особливим натхненням виконувала всі завдання на уроках образотворчого мистецтва в Козлівській загальноосвітній школі, що на Локачинщині. Але ще більше припало це заняття до душі три роки тому. Та оскільки посилено вивчала англійську мову, готувалася до олімпіад із цього предмета, то на хобі часу майже не залишалося.

Все почалося спонтанно. У вільну хвилинку брала в руки олівці і творила переважно природу, портрети, натюрморти. А якось до неї підійшла бабуся Антоніна Миколаївна і мовила: «Маринко, а ти спробуй намалювати ікону».

Нововолинська ліцеїстка Марина Харчун у кожну створену роботу вкладає часточку своєї душі.
Нововолинська ліцеїстка Марина Харчун у кожну створену роботу вкладає часточку своєї душі.

 — Коли взялася творити образ архістратига Михаїла кольоровими олівцями, трохи хвилювалася, — ​демонструє свою першу роботу Марина. — ​Знала, що архангел Михаїл — ​це верховний ангел, найбільш наближений до Бога. Він вважається чудотворним і символізує пошук смислу життя, надії і всього, що очищає душу… Прагнула відтворити його глибокий погляд… Думала, що не вдасться…

Після схвальних відгуків рідних і знайомих взялася за інші. Пробувала не лише олівцями працювати, а й акриловими фарбами. Виходило. Так відразу народилися ще кілька ікон — ​«Святий Миколай», «Святе сімейство», «Янголик», «Святі апостоли Петро і Павло». Коли бувала в місцевому храмі, названому на честь цих двох первоверховних помічників Ісуса Христа, погляд відразу падав на іконостас.

— Слухаю службу Божу і пильно вдивляюся у святих на стінах, у кожен штрих. Думаю, з чого починати, що мені додати до своїх робіт, — ​ділиться сокровенним дівчина, чия зовнішність мені теж нагадує котрийсь із біблійних ликів. — ​Професійний художник Ярослав Жолінський створив ікони для нашого храму. Коли його настоятель отець Іван Засєдко показав йому мої роботи, він дав гарну оцінку. Хоч відчуваю: мені ще вчитися й вчитися…

«Свій образ матері божої «Семистрільна» освятила у церкві і повісила біля вхідних дверей»

— Якось прочитала, що в кожному домі має бути образ Матері Божої під назвою «Семистрільна». Вона — захист від усіх недоброзичливців, які можуть зашкодити кожній родині. Ця старовинна ікона вважається однією з найсильніших і заслуговує почесного місця в домі. Постановила собі, що намалюю. І вийшла вона такою проникливою, якою мені й бачилася. Освятили її в церкві, повісили біля вхідних дверей удома.

Потім захотілося створити образ святого Миколая Чудотворця. Маринка вважає його одним із найвдаліших. Тому й подарувала своєму класу в Нововолинському обласному ліцеї–інтернаті, куди прийшла разом із сестрою навчатися.

Якось до неї підійшла бабуся Антоніна Миколаївна і мовила: «Маринко, а ти спробуй намалювати ікону».

Розповіла дівчина ще одну історію, пов’язану з сімейними реліквіями. У їхньому домі з давніх–давен (бабуся сказала) зберігають ікону «Явлення Божої Матері на горі Почаївській». Її принесла давно (вже й не пам’ятають коли) з Почаєва прабабуся Ольга. Дівчина каже, що ця робота далася їй напрочуд легко і швидко — всього за один день. Кілька днів «народжувалися» такі, як «Віра, Надія, Любов і мати їхня Софія», «Свята Ірина», «Свята Ніна», «Ісус Христос» та «Апостол Матвій». А інколи й тиждень виношує в собі якусь ідею, а потім починає її реалізовувати. Від чого залежить темп і складність під час малювання святих образів — не може навіть пояснити.

У їхньому домі з давніх–давен зберігають ікону «Явлення Божої Матері на горі Почаївській». Її принесла давно з Почаєва прабабуся Ольга. 

— Буває, що якась невидима сила спонукає відкласти всі справи, брати в руки олівці чи фарби й шукати образ, щоб відтворити, — пояснює секрет своєї пристрасті до творення ікон Марина, яка лише в травні минулого року зобразила на папері першу з них.

А ось як написала про свою ученицю педагог Наталія Вітковська: «У Нововолинському ліцеї в 10–А класі, де я є класним керівником, навчається неординарна особистість — Марина Харчун, художниця–самоучка, яка пише ікони. Дівчинці лише 15 років, а її світогляд і талант перевершує зрілих людей…»

Коли запитала ліцеїстку про те, чи мріє продовжити навчання в цьому напрямку в якомусь виші, вона відповіла:

— Мене приваблюють англійська мова й фізика, хоча навчаюся, на відміну від своєї сестри–близнючки Тані, в гуманітарному класі. Майбутню професію ще не вибрала, але малювати, напевно, буду завжди.

Маринка показала свої картини із зображенням святих, про кожну з яких може багато розповісти. Відчувається,  наскільки дорогими вони є для неї. Дівчина радіє, коли рідні тішаться, що їй вдається створювати образи зі Святого Письма. Бо віра в Бога у їхній родині завжди була тим найголовнішим, що допомагало жити, долати труднощі й вірити, що Всевишній підтримує кожного, хто Його має в серці.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.