За три дні до смерті Іван Миколайчук промовив: «Тепер я знаю, як знімати кіно» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.05 € 31.85
За три дні до смерті  Іван Миколайчук промовив:  «Тепер я знаю, як знімати кіно»

Ці кадри з «Тіней забутих предків» (1965) знають у всьому світі.

Фото із сайту uk.wikipedia.org.

За три дні до смерті Іван Миколайчук промовив: «Тепер я знаю, як знімати кіно»

Цікаві факти про легенду українського кінематографа, якому 15 червня виповнилося б 80 років

1. «Тіні забутих предків» занесені до Книги рекордів Гіннесса та входять у двадцятку найкращих фільмів світу. Стрічка здобула 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран–прі) у 21 країні. Гарвардський університет вніс її до списку обов’язкових для перегляду студентам, які вивчають кінематограф.

2. Іван Миколайчук був четвертим із тринадцяти дітей у сім’ї, але першим, хто народився в пологовому будинку. 22 червня почалася війна, а маму з немовлям треба було забирати з лікарні. Батько позичив у сусіда запряжену конем фіру і під бомбардуванням привіз сина з дружиною додому. Тому Іван двічі святкував день народження —

15 і 22 червня. Першим тостом 22–го було: «Ну, за Штімову кобилу, що мене привезла додому».

3. Миколайчук змалечку знав багато патріотичних пісень, зокрема й стрілецьких. Але батько наказував, щоб не виконував їх перед чужими людьми, бо за таке можуть забрати до Сибіру. Коли голодного 1947–го виходила заміж старша сестра Фрозина, заледве знайшли трошки борошна на пироги. Гості поїли, а тато каже до Івана: «Заспівай, синку». Він заспівав одну пісню, другу. І гості почали витягати з кишень гроші: хто дав кілька копійок, хто і рубля не пошкодував. А як заспівав «Ще не вмерла Україна…», люди заплакали. Коли батько порахував, скільки Іван «наколядував», вийшло, що заробив більше, ніж молодятам «перепили».

4. Одного разу тато Марічки, який був непростим чоловіком, запросив Миколайчука до них додому. Накрили розкішний стіл. Іван уперше побачив апельсин. Узяв його і почав їсти, як яблуко. А батько каже: «Апельсин буде смачніший, якщо його почистити». — «Та не треба, — відповів майбутній зять. — Я звик так їсти».

5. Миколайчук був надзвичайно добрим. Він із дружиною прожив 10 років в однокімнатній квартирі у Києві через те, що кілька разів віддавав свою чергу на отримання трикімнатної друзям. Колись на останні гроші Іван купив 100–літрову бочку пива і запросив усіх односельців. А ще у нього була мрія — накрити столи від свого села Чорториї до райцентру, а це 5 кілометрів. Актор хотів застелити їх білими скатертинами і поставити наїдки, напої, щоб кожен, хто йшов на базар чи назад, міг пригощатися.

6. Сергій Параджанов говорив, що якби його воля — заборонив би Миколайчуку зніматися, «бо так зіграти можна тільки раз». Він називав його своїм учителем і навіть вивчав гру Івана, який «грав, наче жив». Параджанов казав: «Я не знаю більш національного народного генія. До нього то був Довженко».

Жан–Поль Бельмондо, дізнавшись, що Миколайчук знімається в Болгарії, прийшов до нього в гримерку і запросив на кілька годин до бару перед своїм відльотом.

7. Коли картину «Білий птах з чорною ознакою» 1971–го на кінофестивалі «Fest» у Белграді побачив Ніл Армстронґ, він попросив про зустріч із Миколайчуком, потис йому руку і сказав: «Іване, із тобою я готовий знову летіти на Місяць!». А Жан–Поль Бельмондо, дізнавшись, що Миколайчук знімається в Болгарії, прийшов до нього в гримерку і запросив на кілька годин до бару перед своїм відльотом. Коли їм запропонували перекладача, Бельмондо сказав: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось іще, то акторська справа взагалі нічого не варта на цьому світі». Вони провели вечір удвох, так і не зронивши жодного слова.

8. Іван Миколайчук став «хрещеним батьком» вокального тріо «Золоті ключі». Саме він запросив Марічку Миколайчук та її подруг Валентину Ковальську і Ніну Матвієнко заспівати разом кілька народних пісень для фільму «Пропала грамота». Експеримент виявився настільки вдалим, що вони співали разом сорок літ.

9. Односельчани розповідали, що того року, як помер Іван Миколайчук, до села Чорториї прилітали лебеді, яких прозвали Івановими.

10. Сільська віщунка напророкувала Іванові, що йому судилося прожити лише 25 літ. Число 25 справді стало для нього фатальним. У ніч після 25–ї річниці шлюбу, в актора стався напад. Абсолютно знесилений, він посеред ночі раптом сів на ліжку, ліва рука тремтіла, він чітко вимовив: «Тепер я знаю, як знімати кіно». Через три дні 46–річний Іван Миколайчук помер.

11. На його честь назвали астероїд № 8244, відкритий 1975–го, а також — 49–й курінь організації «Пласт».


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.