У молочній столиці Волині – Мильську – корів доведеться доставляти на пасовисько вертольотом? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.53 € 31.08
У молочній столиці Волині –  Мильську – корів доведеться доставляти  на пасовисько вертольотом?

Це тільки на Заході рятують худобу, використовуючи навіть гелікоптери. А в нас влада робить усе, щоб селяни її позбувались...

Фото із сайту rai77.com.

У молочній столиці Волині – Мильську – корів доведеться доставляти на пасовисько вертольотом?

Земельне питання стає визначальним для існування села

Микола Дацюк: «Влада нам спочатку каже, що землі нема, а потім одному виділили 50 га, іншому — 30 га».
Микола Дацюк: «Влада нам спочатку каже, що землі нема, а потім одному виділили 50 га, іншому — 30 га».

 Якщо нині проїхатися Волинню, то вже нечасто на лугах побачиш череду худоби. Поголів’я ВРХ щороку скорочується. І перш за все за рахунок одноосібників. Якщо у великих агроформуваннях кількість більш–менш однакова, то селяни потроху збувають своїх годувальниць.

Причин багато: відходить старше покоління, для яких корова була обов’язковою на обійсті, масовий виїзд на заробітки за кордон, небажання молоді зв’язувати себе тваринництвом. Та навіть для тих, хто ще хоче утримувати корову, на перешкоді стає нестача землі, перш за все пасовищ.

Мильськ — одне з тих сіл, яке сміливо можна на­звати молочною столицею Волині. Тамтешні люди здавна тримали багато корів. Там нікого не здивуєш, якщо їх на обійсті три і більше. І нині на 318 фактичних жителів припадає більше 200 корів. А ще у мильщуків — 43 коня, 31 трактор, 6 зернозбиральних та 9 картоплезбиральних комбайнів. Словом, люди господарюють.

Одним із таких хазяїв є Микола Дацюк. У 2003 році він переїхав у село з Луцька. Зізнається, що тоді дуже віддалено розумів, що таке корова. Тим не менше за цей час став справжнім господарем. Нині утримує їх аж 15.

— За минулий рік здали близько 230 тонн молока. І це тільки на мій пункт, а в селі є ще один. Я заплатив 92 тисячі гривень податків, — розповідає Микола.

У Мильську є ще кілька господарів, які мають справжні сімейні ферми. Правда, вони їх створили власними силами, без допомоги влади та великого бізнесу. Тому про них не трублять в інтернеті. Але вся ця ідилія з молоком, зайнятими людьми та сімейними фермами може стати спогадом.

Вирощувати худобу — це єдиний дохід, який у нас залишився. 

Справа у тому, що під час розпаювання колгоспу під пасовища відвели землі, які розташовані далеко від села. Перед ними — невитребувані паї, які нині облогують. І от їх добра Рожищенська міська рада (Мильськ входить у Рожищенську територіальну громаду) хоче віддати великому фермеру із іншої територіальної громади, який уже має понад 3000 га. Відтак доступ до пасовища буде вельми утруднений.

— Ми дізналися про це, і влада призупинила процес. Але почали кіпіш про наповнення бюджету. Тут встрягаю я, — розповідає Микола Дацюк. — На земельній комісії піднімають орендну плату до 12 від­сотків від нормативної грошової оцінки землі, бо, мовляв, треба наповнювати бюджет. Тоді запитують, чи я не відмовлюся. А на сесії не дають землі ні мені, ні йому, хоча йшлося про наповнення бюджету. Та й з приміщеннями, де утримуємо худобу, проблеми. Ніяк не можемо їх оформити, бо маємо замкнуте коло: йдеш до земельників — подавай документи на будівлю, йдеш на приватизацію — вимагають документи на землю.

— Нам дотинають, мовляв, Тихотин і Бортяхівка мають приблизно стільки ж землі і 5 мільйонів гривень за оренду, а Мильськ — лише близько 50 тисяч. Зате за минулий рік здали поверх 450 тонн молока і в село надійшло більше 2,67 млн грн. І це не враховуючи того, що багато хто возить молочні продукти у місто на продаж, — каже депутат Рожищенської міської ради Валерій Куденчук.

— Роботи тут ніякої немає. Тому вирощувати худобу — це єдиний дохід, який у нас залишився. Хоч і ціна на молоко невелика. Інакше — або на Польщу, або спитися. Якщо ми прозбуваємо корів, то й сирзавод змушений буде скорочувати людей. На чому він працюватиме? Так воно не пройде. У партизани не підемо, але дійде до того, що отак просто не віддамо, — з притиском каже ветеран афганської війни Володимир Шепелюк, який утримує 10 голів ВРХ, в тому числі 5 корів.

У цій справі нашкодити можна одним рухом. Точніше, одним рішенням Рожищенської міської ради. Бо якщо паї, що лежать між селом і пасовищем, роздати, то корів вертольотом ніхто на луки не доставлятиме. І якщо землю виділяти тільки великим господарствам, то про розвиток громади варто забути. Можна просто запити холодною водою всі ті сімейні ферми, зайнятість сільських людей і так далі. Але то вже буде після нас. За іншої каденції.

Читайте також у нас: «Волинські митники виявили контрабанду цигарок на 3 мільйони гривень (Фото)​».


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.