Лучанка Ганна Андріївна хотіла виграти 145 000, а віддала шахраям усі свої заощадження - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.64 € 31.22
Лучанка Ганна Андріївна хотіла виграти 145 000, а віддала шахраям усі свої заощадження

За цю порожню пластмасову коробку літня жінка сплатила аферистам 450 гривень.

Фото Тамари ТРОФИМЧУК.

Лучанка Ганна Андріївна хотіла виграти 145 000, а віддала шахраям усі свої заощадження

«За життя мене ніхто ніколи не обманював. Тільки у 85 років знайшлися аферисти на мою голову»

Сподіваючись виграти 145 000 або принаймні 30 000 гривень в акції «Дата народження може зробити вас багатим», пенсіонерка з Луцького геріатричного пансіонату Ганна Андріївна Потайчук віддала шахраям дві свої місячні пенсії. Жінка написала в редакцію листа з проханням вивести дурисвітів на чисту воду і розказати всім про те, чим вони насправді займаються. І якщо виконати перше прохання ​не в нашій компетенції — ​на це є відповідні органи, то друге журналістам цілком під силу. Отож їду в геріатричний пансіонат, де зустрічаюся з Ганною Потайчук

Для когось 800 гривень — ​невеликі гроші, а для мешканки будинку престарілих, як у народі називають цей заклад, Ганни Андріївни Потайчук — ​все, що вона має на два місяці. 85­-літня жінка отримує дві тисячі гривень пенсії, з яких 75% йдуть на оплату проживання в пансіонаті. На руках залишається 400 гривень, які використовує виключно на ліки. І саме ці останні копійки видурили в неї так звані організатори акції.

Усе почалося з того, що одного не дуже прекрасного дня пані Ганна побачила в газеті рекламу: «Ми розшукуємо головного переможця призової акції, щоб вручити йому суперприз — ​145 тисяч гривень». Як з’ясувала згодом пані Ганна, до читачів зверталася медіум і астрологиня Марія Дюваль із Києва. Інвалід ІІ групи, яка живе на таблетках, уколах і потребує дороговартісної операції на очах, вирішила, що саме ця людина їй допоможе — ​дасть кілька тисяч гривень. Тож подзвонила за вказаним номером, назвала свою дату народження. З нею пообіцяли зв’язатися. І незабаром це зробили.

Ще пізніше повідомили, що проста пенсіонерка Потайчук Г. А. вийшла на новий рівень везіння і виграла вже не 145 тисяч гривень, а 145 тисяч євро.

Через тиждень у пансіонат надійшов лист із повідомленням, що Потайчук Г. А. — ​головний переможець акції. Лист виглядав солідно: з печатками, підписами, надрукований на білосніжному цупкому папері. Було сказано, що відповідальна комісія визнала нашу героїню лідером, вітає з перемогою і просить готуватися отримати великі гроші. Дату вручення коштів обіцяли назвати згодом. Окрилена пенсіонерка одразу повірила своєму щастю. Тому коли після першого листа прийшов другий, не вагаючись, виконала його умову. У ньому було сказано, що для підтвердження участі у «чесному» змаганні потрібно купити щось із товарів фірми. Ганна Андріївна припустила, що це логічно, і вибрала невеличкий будильник. Вирішила: річ потрібна та й коштувати повинна недорого.

­Думала, це ж простіше простого — ​будильник, — ​каже, усміхаючись крізь сльози, літня жінка. — ​В каталозі, щоправда, він виявився недешевим — ​200 гривень. Але це тільки в каталозі, бо для мене стало всі 450. Чекайте, зараз я вам покажу цей будильник, — ​Ганна Андріївна неслухняними пальцями розкриває невелику упаковку. У ній лежить біла пластмасова коробочка, абсолютно порожня всередині. Ні часового механізму, ні батарейок немає. Просто шматок пластику за 450 гривень!

Про це шахрайство обурена пенсіонерка написала Марії Дюваль. У відповідь астрологиня попросила вибачення найщирішими словами і в якості компенсації пообіцяла 30 000 гривень. Але для цього треба було заплатити 350 гривень за переказ коштів. Пенсіонерка, трохи подумавши, знову вирішила, що справа вигідна.

А далі почалася катавасія. «Виграні» гроші то обіцяли надіслати поштою з приміткою «Особливо цінний товар», то писали, що пошта дуже завантажена, тому Марія Дюваль буцімто організувала власну службу доставки, якою от­от передадуть гроші. Ще пізніше повідомили, що проста пенсіонерка Потайчук Г. А. вийшла на новий рівень везіння і виграла вже не 145 тисяч гривень, а 145 тисяч євро. Це засвідчували представники фондів із різних країн — ​Великобританії, Франції, Німеччини. Всі вони вітали волинянку з перемогою. Навіть під час нашої розмови на подвір’ї пансіонату працівниця передала Ганні Андріївні два конверти.

— Бачите, що роблять? Пруть і пруть, — ​гірко усміхнулася пенсіонерка. — ​Я їх спочатку в смітник викидала, а тепер тримаю на всяк випадок. Може, знадобляться у суді.

Подібних листів вона отримує по десять на тиждень, починаючи з березня. Коли зрозуміла нарешті, що має справу з шахраями, стала писати їм. Привчена до порядку і порядності колишня радянська людина Ганна Потайчук думала, що словесно достукається до аферистів. Просила, вимагала повернути їй 800 гривень. У відповідь лише надходили нові пачки листів.

Чому освічена жінка, колишній начальник цеху, яка мала в підпорядкуванні кілька сотень працівників, раптом настільки втратила пильність, що після першого разу знову наступила на ті самі граблі, пенсіонерка пояснити не може. Каже:

— Мене, напевно, зачарували. Я не хотіла ніяких грошей їм висилати. Але зі мною наче щось зробилося. Сама собі зараз дивуюся. Думаю, там є і ясновидці, й астрологи, кого вони тільки туди не залучили. Вони мою енергію висмоктали, тим більше, що я їм відкрила таємницю (жінка надіслала в Київ копії посвідчень про інвалідність, ветерана праці, дитини війни, жертви сталінських репресій. — ​Авт.). Зробила це в надії, що аферисти побачать: вона людина освічена, тож не посміють її дурити. Авжеж…

Тепер Ганна Андріївна вірить, що їй допоможе суд, де з неї, враховуючи вік і статус, не візьмуть судового збору і нададуть безплатного адвоката. На жаль, мені важко поділити оптимізм старшої людини. Тому мораль цієї історії така: не вірте, що хтось просто так захоче дати вам великі гроші, не дзвоніть на номери всіляких акцій. Ці люди вам не допоможуть — вони допомагають тільки собі. А з приводу, куди дивиться поліція, скажу, що весь цей лохотрон називається маркетинговою акцією. Таким чином вони продають свої товари. Крім того, у всіх так званих документах, які спочатку так вразили Ганну Андріївну, внизу написано дрібним шрифтом: «Зразок. Не вважати документом». Тож судитися з аферистами можна до другого пришестя. А краще обходити їх десятою дорогою.

Читайте також: Волинян масово обкрадають шахраї


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.