Курси НБУ $ 29.25 € 30.53
Чому волинські медики заздрять польським?

Молода лікарка Тетяна Бик професійну кар’єру розпочала у сільській амбулаторії.

Фото із фейсбук­сторінки Тетяни БИК.

Чому волинські медики заздрять польським?

Лист до газети від жителів села Пульмо Ковельського району, схоже, навіть трохи образив голову Шацької громади Сергія Карпука та директорку КНП «Шацька лікарня», депутата обласної ради Світлану Крецу. І справді, амбулаторії в курортній місцині віднедавна — як лялечки, дефіциту кадрів нема. Здавалося б, чого ж іще скаржитись?

«Треба зробити кардіограму чи аналіз крові — ​їдь до Шацька»

У прикордонних селах живуть люди бувалі, часто працюють у сусідній Польщі, в інших країнах. Розповідають, що й місцевий лікар, який трудився у Пульмі з 1983 року, звільнився та влаштувався за Бугом.

— У Польщі він — ​шанований «пан доктор», і зарплата — ​не порівняти з нашими. Тому й виїжджають досвідчені медики. Набрали молодих, але чи надовго вони затримаються? — ​зітхає жінка, з якою розговорилися у Пульмівській амбулаторії.

Передобідньої пори у просторому приміщенні ошатного медичного закладу майже нема відвідувачів. Працівники пояснюють, що жителі навколишніх сіл приїжджають на прийом, як правило, зранечку, хто — ​шкільним автобусом, хто — ​рейсовим. А ще вони мають змогу на місці звернутися у медпункти.

У багатьох волинських громадах на дверях колишніх ФАПів давно висять замки. Національна служба здоров’я України визнала цю ланку в структурі «первинки» зайвою, коштів на неї не передбачено. Тож далеко не скрізь Центри ПМСД згоджуються утримувати медпункти у селах, адже це б’є по кишені сімейних лікарів і медсестер. У Шацькій громаді тепер спільно думають, як зробити, щоб допомога була доступною людям.

У капітальну реконструкцію будівлі вкладено понад 6 мільйонів гривень державної субвенції, більше 330 тисяч додали місцеві бюджети. Залишилося «начинити» її необхідною апаратурою.

— У нас із 2018 року всі заклади охорони здоров’я працюють у складі КНП «Шацька лікарня», що дає змогу комплексно вирішувати проблеми і первинного, і вторинного рівня медицини. Головне, чим можемо гордитися, — ​у нас і в Пульмі, і в Піщі, і в Шацьку амбулаторії відповідають сучасним вимогам. Маємо чудове поповнення лікарів, бо 7 молодих спеціалістів навчалися в інтернатурі коштом громади. Жодних скарг на медичне обслуговування досі не було, — ​каже голова селищної ради Сергій Карпук, довідавшись про лист, що надійшов до редакції.

Утім, у ньому й не було нарікань на роботу медиків. Ішлося ось про що: «У нас раніше була старенька амбулаторія — ​колишня школа, будівлю якої перевезли із прикордонної застави у Грабовому. Тепер на місці тієї розвалюхи — ​лялька, а не приміщення. Тільки чомусь багато кабінетів стоять порожніми. Раніше ми мали стоматкабінет, аптечний пункт, зараз — ​нема. Багатьох працівників перевели на пів окладу, навіть лаборанта скоротили…».

Новий автомобіль урочисто вручали пульмівським медикам очільник громади Сергій Карпук та директор КНП «Шацька лікарня», депутат обласної ради Світлана Крецу.
Новий автомобіль урочисто вручали пульмівським медикам очільник громади Сергій Карпук та директор КНП «Шацька лікарня», депутат обласної ради Світлана Крецу.

— За нову амбулаторію ми вдячні. Але якось воно все непродумано. Треба зробити кардіограму чи аналіз крові — ​їдь до Шацька. Хіба ж це діло? — ​підтверджувала написане й жителька села, з якою ми спілкувалися.

Справді, навіть побіжна «екскурсія» медичним закладом засвідчила, що тут поки що нема всього належного обладнання, передбаченого «табелем» НСЗУ. Враховані потреби людей з інвалідністю, є гардероб, сучасні вбиральні, побутова кімната для працівників… У капітальну реконструкцію будівлі вкладено понад 6 мільйонів гривень державної субвенції, більше 330 тисяч додали місцеві бюджети. Залишилося «начинити» її необхідною апаратурою.

По суті, заново споруджену амбулаторію урочисто відкрили в селі цього року наприкінці серпня. А ще одним подарунком з нагоди свята був новий автомобіль для обслуговування викликів. Доля цього транспортного засобу згодом чомусь теж занепокоїла людей.

Авто для сімейного  чи для головного лікаря?

— У мене нема підстав виправдовуватися. Все робимо за законом. Було таке, що ми автомобіль на два місяці забирали з Пульма, аби його зареєструвати, оформити, а хтось подумав, що це назавжди. Так само і з посадою лаборанта, її скоротили, бо вона не передбачена стандартом НСЗУ. Натомість для амбулаторії придбаємо сучасний гемоаналізатор, який дасть змогу робити аналізи швидше й за більшою кількістю показників, порівняно з ручним методом. За ці роки нам вдалося багато зробити для поліпшення матеріальної бази лікарні в Шацьку, маємо тут новітнє обладнання, підписали з НСЗУ договір на 9 пакетів медичних послуг, наступного року додасться ще 3. І це все свідчить про поліпшення обслуговування жителів громади, — ​наголошувала Світлана
Крецу.

У день нашого приїзду авто, про яке люди писали, що ним нібито користується керівництво в Шацьку, стояло у дворі амбулаторії. Водій Павло Гвоздецький усім задоволений:

— У мене і старий «Опель комбо» був ще на ходу. І то неправду написали, що я тепер змушений працювати на пів окладу.

Молода сімейна лікарка Тетяна Бик теж ні на що не нарікала:

— Згідно з графіком щотижня веду прийом у сільських медичних пунктах, виїжджаю на виклики до хворих додому навіть у карантин. Є захисні костюми, всі необхідні засоби безпеки. Працюю із серпня. Прийняли гарно, поки що всім задоволена. Зі мною вже уклали декларації понад 1200 жителів, і люди продовжують звертатися.

Дівчина щодня добирається на роботу із сусіднього села Світязь, де живе із сестрами. Зізнається, що вирішила стати лікарем ще у шостому класі, коли втратила маму. До медуніверситету вступила з першого разу, бо мала високі бали ЗНО, й студентські роки не прогайнувала.

— А головне, Тетяна Ростиславівна і зараз, будучи дипломованим спеціалістом, не соромиться консультуватися, радитися, це ознака, що вона стане справжнім професіоналом. Дівчина — ​кругла сирота, тож ми її ображати не дозволимо. А щоб не втекла з Пульма через 3 роки, віддамо заміж за якогось місцевого хлопця, — ​приєднується до розмови фельдшер Зоя Демедюк, у якої майже 40 літ стажу.

На таких людях, як вона, й тримається сільська медицина. Життя змусило їх стати універсальними спеціалістами, бо не раз доводилося бути в ролі сімейних лікарів. Освоїли комп’ютери, але не відмовляються і дрова пиляти, складати, щоб у кабінетах було тепло.

Роботи у медиків не бракує. Щеплюють людей від коронавірусної інфекції — ​і в школі, і в дитсадку стовідсотково всі працівники захищені. Не забувають і про рутинну вакцинацію, під їхньою опікою понад 200 дітей до 14 років. У віддалених невеличких селах залишилися переважно старі й немічні люди, які особливо потребують уваги та допомоги.

— А влітку додаються ще й приїжджі, які люблять відпочивати на озерах. У сезон кількість населення різко зростає. І, звичайно, є гостра потреба і в аптечному пункті, і в стоматкабінеті. Вони не передбачені в амбулаторіях сімейної медицини. Але оскільки приміщення в нас велике, то, сподіваюся, вдасться вирішити це питання. Як тільки будівлю передадуть на баланс громади, думаю, буде оголошено тендер на оренду кабінетів і знайдуться охочі надавати затребувані послуги. Селищний голова неодноразово пояснював людям, що потрібно набратися терпіння, бо є порядок проведення процедури, якого мусимо дотримуватися, — ​прокоментувала лист пульмівська староста Оксана Тумік.

Молода лікарка вийшла нас провести аж за поріг. Чи застанемо її, як і інших спеціалістів­
«новобранців», на своєму першому робочому місці через кілька років? 

Telegram Channel