Віталій Онисько (ліворуч) та Роман Юзефович і на Сумщині почуваються як удома.
Волинські шахтарі розповіли про суперподарунок – бойовий прапор з автографами морпіхів!
За півтора року волонтерської роботи громадських шахтарських організацій Нововолинська – більше сотні поїздок у зону бойових дій і майже сто придбаних для ЗСУ автомобілів
Голова Волинського теркому працівників вугільної промисловості Роман Юзефович та голова Спілки шахтарів – інвалідів праці Волині Віталій Онисько – з досвідчених шахтарів. Їхня трудова діяльність розпочиналася з підземок, з освоєння гірничих професій.
Зараз тема нашої розмови – про війну, про волонтерство, за яке взялися вчорашні гірники.
Гірники Волині – гірникам Сходу
– Фактично ми розпочали свою діяльність ще 9 березня минулого року, – каже Віталій Онисько. – З першим вантажем гуманітарної допомоги приїхали в один із райцентрів Херсонщини. Там обстановка була напружена – лунали вибухи, постріли. Тамтешні люди допомогли нам швидко розвантажити все, занести в підвали.
Коли повернулися додому, їх чекало чимало запитів із шахтарських регіонів Сходу – Нікополь, Марганець, Кривий Ріг. На роздуми не було часу – відразу завантажувалися знову. Назустріч пішли БО
«Нововолинськ Хелп», «Господиньки» із селища Благодатне, міська влада, навчальні заклади Нововолинська, волонтери з Луцька, Житомира, Рівного і Києва.
Активності у роботі сприяла співпраця з такими потужними організаціями, як БФ «Сучасна Україна», який очолює наш земляк Володимир Гавриш, та «Діаспора українців у Фінляндії». Через фінських друзів їм вдалося вже переправити на фронт кілька десятків різних автомобілів підвищеної прохідності й потужності.
Через фонд «Сучасна Україна» доставляли продукти харчування, засоби гігієни. На шахтарській базі на озері Світязь поселяли внутрішньо переміщених осіб, створювали їм нормальні умови для проживання і харчування. Цієї пори знову приймають сім’ї з тамтешніх шахтарських регіонів через загрозу теракту на Запорізькій АЕС.
Мої співрозмовники показали вогнегасники як черговий транш допомоги від фінських українців. Офіси Волинського теркому гірників на бульварі Шевченка й Спілки шахтарів-інвалідів на мікрорайоні
Шахтарському перетворилися у своєрідні волонтерські центри.
Роман Юзефович додав, що в перші місяці війни шахтарі після робочих змін їхали на залізничні вокзали для зустрічі переселенців і передачі гуманітарної допомоги залізницею у шахтарські регіони Сходу.
З Фінляндії доправили… музиканта
Кожна поїздка на Схід – це завжди небезпека, ризик...
– Найгірше, коли в дорозі трапляється технічна поломка, – розповідає Роман Віталійович. – Але війна всіх нас змінила в кращий бік – ми ніколи не залишалися наодинці зі своєю проблемою. Ось, наприклад, у Запоріжжі в сервісі «Автолюкс» нам безплатно відремонтували гальма. Біля Марганця наш колега-гірник після нічної зміни усунув поломки в генераторі. А якийсь грузин на одній зі станцій техобслуговування на Донеччині «зробив» колеса. Під час крайнього нашого відрядження до Сум ми практично «огорнули» поїздками всю лінію фронту.
– А якісь неординарні випадки траплялися під час поїздок? – запитую.
– Якось із Фінляндії, крім гуманітарного вантажу, доправляли в Україну відомого музиканта-віолончеліста разом із його інструментом, що коштує 100 тисяч євро.
Шахтарі кажуть, що нічної пори на дорогах Сходу практично зовсім немає освітлення. Доводиться рухатися по навігації. Одного разу через завантаженість дороги військовою технікою – танками і
БТРами – засумнівалися в правильності напрямку. Поїхали навмання, ліворуч. А потім жартували, що так могли потрапити й у Бєлгород.
– Як у ваших сім’ях сприймають часті волонтерські подорожі на фронт?
– Наші родини та друзі стали нашими першими помічниками, – кажуть співрозмовники. – Розуміють: побувавши у захисників, хочеш знову туди їхати, аби хоч чимось допомогти.
Наші волонтери знову готуються до чергового рейсу на передову, куди мають завезти дрон, придбаний другом із Чехії.
Особлива гордість шахтарів-волонтерів – подарунки від бійців: військово-морський прапор з автографами морпіхів, стяг спецпризначенців та інші речі з фронту. Співрозмовники кажуть, що відчувають підтримку всіх шахтарів і велику потребу в такій діяльності. Тому працюватимуть доти, поки не настане Перемога.
* Вихід цього матеріалу став можливим завдяки фінансовій підтримці Програми з допомоги та розвитку українських медіа (Ukrainian Media Aid and Development Program), частково профінансованій Міністерством закордонних справ Швеції (Swedish Ministry for Foreign Affairs).
Алла ЛІСОВА.
Читайте також:
= «Порошенко з депутатом польського Сейму Ковалем приїхав на фронт і передав техніку у бригади ДШВ»;
= «Віддала сина росіянам і пошкодувала про це: як українська мама повернула дитину з росії»;
= «Чи назбирають для «Паші-Мерседеса» 33 мільйони?».
