«У мене аж дух перехопило від цієї краси», – радіє староста Звиняченського старостинського округу Тетяна Панасюк.
У волинянки в один день зацвіло... 25 кактусів!
А їхня господиня – староста Звиняченського старостинського округу Луцького району Тетяна Панасюк – має ще одну рослинну прикмету: «Все буде добре, якщо розквітне Сашкова ружа – квітка сина-воїна...»
На подвір’ї пані Тетяни куди не глянь – всюди квіти. «А як же без них? У нашому селі Звинячому, та й по всій Горохівщині кожна господиня прикрашає свій двір і світлицю барвистими квітами – символами жіночності, ніжності й хазяйновитості», – кажуть в один голос Тетяна Дмитрівна і її мама Ганна Андріївна Калитка. А цими днями на підвіконні їхнього будинку одного ранку розцвіли… 25 кактусів. Чи ж не диво з див, подароване чи то природою, а може, й самим святим Небом?
І в хаті їхній від барвистих пелюсток теж у всі пори року так гарно, наче в земному раю. На чільному місці в тому квітковому царстві – Сашкова ружа. Тільки так пані Тетяна з неймовірною материнською любов’ю називає вже чимале деревце гібіскуса – китайської троянди.
Дев’ять літ тому синові хтось подарував її маленьким стебельцем. Втішаючись світлою аурою дому й дбайливим доглядом, тендітна рослина на очах «дорослішала» гіллям, розкішним листям. Проте цвіт дарувала лише напередодні якоїсь великої чи малої гарної події, що невдовзі ставалася в родині. Тим наче промовляла до людей усім своїм виглядом: мовляв, у цій світлиці вона і красива, й корисна панна.
28 травня 2022 року 38-літній Олександр Панасюк отримав повістку, а вже 1 червня боронив Україну від московської орди під Бахмутом. Про свої нинішні бойові будні на Харківщині розповідає по-чоловічому скупо, а ось про улюбленицю-троянду запитує частенько.
…Перші два кактуси, які Тетяні Дмитрівні друзі подарували п’ять літ тому, теж у домі прижилися швидко й настільки сподобалися старшій берегині, що вона стала розводити їх. Поступово розсадила «діток» аж у 26 горщиків, уявляючи, яка ж то краса буде, коли вони розквітнуть. Але кактуси цвісти не поспішали. Мабуть, у квітів, як і в людей, теж на все є своя пора.
Було, що Ганна Андріївна дорікнула всім 26 за такі своєрідні лінь і гонор, а перед приходом минулої зими «переселила» все кактусове сімейство з кімнат у напівпідвальне приміщення будинку. У ньому, може, й бракувало сонячного проміння, зате було тепло й сухо від котла, у якому постійно потріскували дрова.
Настала весна, й Тетяна Дмитрівна перенесла кактуси на підвіконня, де сонячне проміння упродовж дня затримувалося найдовше.
– Ми вже й не сподівалися… – усміхається вона, пригадуючи, як 25 червня їй аж подих перехопило в мить, коли побачила на одному з колючих «м’ячиків» ніжний бутон, а вже невдовзі 25 кактусів, наче змовилися, розцвіли всі в один день (на жаль, на один із бутонів з даху, який саме ремонтують, упав камінь – і зломив його).
Настала весна, й Тетяна Дмитрівна перенесла кактуси на підвіконня, де сонячне проміння упродовж дня затримувалося найдовше.
До слова, жителі Звинячого щовечора йдуть до сільського храму Святителя Миколая Чудотворця Православної церкви України. Від початку війни молитву за мир для України й повернення додому всіх її захисників звершує настоятель храму отець Назарій Шийка. Під час такого богослужіння 7 липня до села прилинула неймовірно радісна звістка: додому з полону повертається їхній односельчанин Юрій Москалюк.
…Умилася сльозами радості мама Героя Оксана Олександрівна. Заясніли усмішками обличчя вірян. Цю щасливу новину, напевне, відчула й Сашкова ружа, бо якраз напередодні знову закрасувалася цвітом. А Тетяні Дмитрівні, Ганні Андріївні дуже хочеться, «щоб та краса якнайшвидше була провісницею Перемоги».
Цвіт ружа дарувала лише напередодні якоїсь великої чи малої гарної події, що невдовзі ставалися в родині. Тим наче промовляла до людей всім своїм виглядом: мовляв, у цій світлиці вона і красива, й корисна панна.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Читайте також:
= «Головнокомандувач ЗСУ: «путін застосує ядерну зброю? Дітям, які вмирають, байдуже»;
= «Чи назбирають для «Паші-Мерседеса» 33 мільйони?».
