Курси НБУ $ 39.57 € 42.16
Прожили у шлюбі 67 років й померли в один день

«Не мож, мила, ніяк без тя жити. Не мож, мила, не мож, мила, ніяк без тя жити», – здається, у пісні «Під облачком» Марія Бурмака заспівала саме про них.

Фотоколаж із сайту 24tv.ua.

Прожили у шлюбі 67 років й померли в один день

Це було кохання з першого погляду

На своєму віку закохані побачили так багато – і доброго, і страшного. У нещодавньому інтерв’ю mi100.info, пригадуючи своє дитинство, Параска згадувала про війну. Тоді разом  із сім’єю тікала у ліс. Мама дівчини напекла хліба й роздавала його людям, які не встигли нічого взяти з собою. Коли повернулися додому, побачили, що все розгромлене...

«Мила, мила, ти покусо єдна, Любив я тя не рік і не два. Ци ми дала зілля си напити?» («Під облачком», Марія БУРМАКА).
«Мила, мила, ти покусо єдна, Любив я тя не рік і не два. Ци ми дала зілля си напити?» («Під облачком», Марія БУРМАКА).
Ось таким було весільне фото Михайла та Параски Волочіїв.
Ось таким було весільне фото Михайла та Параски Волочіїв.

 Параска та Михайло, який із 1927 року і старший за свою кохану на 4 літа, познайомилися у свято на базарі. Вочевидь, це було кохання з першого погляду. Бо довго не зустрічалися, а майже відразу домовилися про одруження.

Весілля гуляли 2 дні. У перший вечір нареченій на щастя шили віночок із барвінку.

«Молоду колись дуже файно завивали. На віночок купляли ще завушниці, голова вся була у стрічках по два метри, тоді хустка і рантух. Тоді разом із молодим і музиками йшли до шлюбу», – пригадувала Параска.

Спершу молоді жили у батьків Параски, а згодом – збудували свій дім. У подружжя народився син. Параска працювала у колгоспі. А Михайла знали як майстра на всі руки. Цілому селу тесав дерево на будинки. А потім – в Івано-Франківську прокладав водопроводи. Кожну копійчину відкладали сину на майбутнє.

«Деколи думаю, що більше ніколи з нею не буду говорити, а потім обертаюся та й говорю далі».

«Трошки деколи з жінкою сваримося, а тут – вже і добре»

Михайло та Параска були щасливими одне з одним. Раділи внукам та правнуку. Будували своє життя, попри історію, яка навколо писала не найвеселіші свої сторінки. Звичайно, без сварок не обходилося. Однак закохані швидко мирилися.

«Трошки деколи з жінкою сваримося, а тут – вже і добре. Деколи думаю, що більше ніколи з нею не буду говорити, а потім обертаюся та й говорю далі», – пригадував Михайло.

В останні роки життя він був найстаршим чоловіком у селі. Подружжя часто навідували 
рідні.

А їхню історію односельці досі переказують із захватом. Бо вона доводить: кохання є.

Христина САВЧИН.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Volyn Nova.

Читайте також: «Дозвольте своїми материнськими руками зігріти вам ноги».

Telegram Channel