Курси НБУ $ 39.43 € 42.75
Більшість ще й не думала сіяти огірочки, а у «Волинському саду» на Горохівщині їх уже збирають!

Перші огірки з «Волинського саду» для горохівських супермаркетів минулої суботи збирали Андрій Яйчук, Людмила Литвинчук, Любов Яйчук і Катерина Колянко.

Фото з домашнього альбому родини ЩЕРБЛЮКІВ.

Більшість ще й не думала сіяти огірочки, а у «Волинському саду» на Горохівщині їх уже збирають!

«Усі плоди в наших теплицях обробляють біологічними препаратами, бо ми ж самі їмо ці овочі, і наш п’ятирічний онук Остап – теж», – аргумент у молодшої берегині великої господарської родини з Горохівщини Оксани Щерблюк – більш ніж вагомий

Саме минає 12-та весна, як на околиці села Підбереззя, що на Горохівщині, в Луцькому районі, з хорошого задуму й легкої руки знаного на Волині аграрія Тараса Щерблюка пустило своє коріння фермерське господарство «Волинський сад». Відтоді плоди з його 16-гектарної яблунево-вишневої плантації – то вже затребуваний та очікуваний покупцями товар у магазинах краю. А цими днями супермаркети (наразі – Горохова) розбагатіли новою продукцією цього бренду – соковитим салатом, червонобокою редискою, а від нинішньої суботи – ще й апетитними огірками. Їх «Волинський сад» узявся вирощувати теж недалеко від міста, збудувавши теплиці в селі Печихвости. Тому овочі потрапляють на прилавки, як мовиться, ще з росою. Було неймовірно цікаво бачити, як у тих нових теплицях із тисяч зернят підростає розсада, чим вона живиться з людських рук. Знати ж від господарів, коли і яка ще смакота від «Волинського саду» невдовзі буде на столах волинян, напевне хочеться всім гурманам…

«Цікаво робити те, що роблять… не всі»

Нині ФГ «Волинський сад» очолює наймолодший господар із хліборобської династії Щерблюків – 29-літній Василь. Він зізнається, що будівництво тепличного господарства мав задум розпочати ще вісім років тому. Мовляв, цікаво робити те, що роблять не всі! 

Але в Бога на кожну справу є своя пора, а Щерблюки настільки все роблять до ладу, ніби, воістину, сам Творець на роду написав їм сіяти, садити, будувати, експериментувати, бути меценатами закладів соціальної сфери, храмів. Допомагати всім, хто потерпає від біди, в чий дім зненацька прийшло лихо, а в найважчі для країни роки війни з її першого дня – стати незамінними в країні волонтерами. Поміж тим депутат Тарас Щерблюк ревно відстоює інтереси громад і аграріїв з трибуни Волинської обласної ради.

«Невелика помилка в нашій делікатній справі, то вагома втрата часу, а отже, – і коштів».

– Минулого літа встановлювали в Підбереззі холодильник для овочів ємністю 120 тонн, бо виграли грант, й тим часом дізналися про державну грантову програму для тепличного господарства. Відразу взялися писати новий проєкт. За попередніми підрахунками, на будівництво потрібно було 7 млн 300 тис. грн, з них держава зобов’язалася повернути 3 млн 500 тис. грн, – пригадує директорка потужного ПП «Макс Ком», успішна бізнесвумен, депутатка Горохівської міської ради (і просто дружина та мама Оксана Щерблюк) перший крок до реалізації нового родинного починання. А вже в жовтні в Печихвостах, неподалік тваринницької ферми ПП «Макс Ком», на площі 0,8 га розпочали підготовку грунту.

 Директор ПП «Макс Ком», депутатка Горохівської міської ради Оксана Щерблюк і агроном «Волинського саду» Людмила Янюк: «Якщо Василь сказав – то й теплиці будуть взірцевими».

Директор ПП «Макс Ком», депутатка Горохівської міської ради Оксана Щерблюк і агроном «Волинського саду» Людмила Янюк: «Якщо Василь сказав – то й теплиці будуть взірцевими».

 

«У теплицях повинні працювати особливі люди»

– Однією з умов отримання державного гранту було працевлаштування, як мінімум, 10 людей. Ми розуміли, наскільки в цій новій справі, найперше важливо мати хорошого агронома. Нам дуже пощастило, бо в нас стала працювати Люда. Її восьмирічний досвід на полях, звісно, – вагомий. А як вона живе роботою – то любо глянути! – так щиро Василь, Оксана й Тарас Щерблюки описали професіоналізм горохівчанки Людмили Янюк.

Вона і справді почувалася господинею у ввіреній їй царині. Тисячі тендітних листочків огірків, томатів, салату виглядали доглянутими, міцними й гарними на стеблах, ніби в кожного паростка агрономка спитала: кальцію, магнію чи якої іншої поживи потребують?

– Так приблизно і є. Рослини нас відчувають, тому в теплицях повинні працювати особливі люди, команда, яка не допускає збою в роботі. Невелика помилка в нашій делікатній справі, то вагома втрата часу, а отже, – і коштів, – міркує вона.

До слова, усі плоди в теплицях обробляють біологічними препаратами, бо: «Ми ж самі будемо їх їсти, і наш п’ятирічний внук Остап теж», – каже пані Оксана. Що ж стосується тепличного колективу, то Людмила Янюк мала доручення на свій розсуд обрати собі колег із багатьох бажаючих. Працюючи тепер із подружжям Оксани і Євгена Пенцаків, Любові та Андрія Яйчуків, Людмилою Литвинчук і Катериною Колянко, – радіє, що не помилилася.

«Хто хоче навчитися – той навчиться»

Загалом на восьми сотках Василь Щерблюк планує збирати врожаї в 11 теплицях. Він не лукавить, що є новачком у цій галузі, однак певен: хто хоче навчитися чогось нового – той обов’язково всьому навчиться. Цю аксіому успіху Василь Тарасович довів для себе самотужки з юних літ.

У школі йому прогнозували майбутнє музиканта, бо дуже гарно грав на акордеоні. А в галузі тваринництва тепер почувається настільки впевнено, що в свої молоді роки може бути викладачем вишу, який досконало знає, як ефективно вирощувати молодняк свиней данської генетики без застосування стимуляторів росту (нараз «Макс Ком» утримує 270 свиноматок). За сумісництвом він – висококваліфікований ветеринар. На великому подвір’ї ферми, наче в оранжереї, розвів кущі різнобарвних троянд, у саду в усі пори року почувається  досвідченим садівником, а на дозвіллі вдома пече смачний хліб…  І перші насінини в  тепличному господарстві теж садив упевнено, ніби займався тим щодня. 

 У «Волинському саду» земля в теплицях плодоноситиме тричі на рік.  

Жартома і всерйоз запитую, хто й скільки посадив зернят 1 лютого, коли заврожаювали першу теплицю?

– Батько – символічно – одну, ми з Людою – по тисячі, а ще три тисячі – дівчата, – усміхається господар, пригадуючи знаковий день, якого реалізував і цей свій задум. Потому спостерігав за першими сходами, фіксуючи їх розвиток, щойно проросли із землі. Звісно, поруч словом і ділом були найрідніші люди – дружина Анна, батьки і навіть синочок Остап – хлопчик, який ще говорити не вмів, та знав дорогу в сад, на ферму, у поля…
Щерблюки кажуть, що державний грант – то мінімум, однак дуже потрібний заохочувальний жест від держави для всіх, хто хоче займатися аграрним бізнесом. А ось збудували котельню, встановили в ній твердопаливний котел вартістю 1 млн 200 тис. грн, облаштували поливну систему та інше – то вже «Волинський сад» зробив власним коштом.

«Ми будемо працювати, як не всі»

– Ми «закільцювали» виробництво по максимуму, щоб витрати на нього були мінімальними, – щедро ділиться секретами господарювання Оксана Щерблюк. Скажімо, твердопаливний котел працює на пелетах. Минулого літа на своєму хазяйському дворі в сусідньому Підбереззі Тарас Щерблюк налагодив лінію з їх виробництва, куди звозять солому з угідь, які обробляє ПП «Макс Ком». Гранулами опалюють і свиноферму. Для теплиць їх роблять із решток ріпаку, бо попіл з нього багатший поживними речовинами, ніж із зернових культур, і є цінним натуральним добривом для підживлення тепличних рослин.

 

Зазвичай тепличники збирають врожай двома «колами». У «Волинському саду» вже розрахували потужнішу максимізацію овочівництва: земля в теплицях плодоноситиме тричі на рік. Редиска, салат, помідори огірки найкращих сортів почергово поступатимуться місцями, скажімо, брюссельській капусті чи молодій картоплі.

«Я бачу перспективу в сільському господарстві». «Ті, хто не хочуть працювати чи вчитися, завжди нарікатимуть на державу, Бога й усіх, крім себе». «Платити податки й сходити хоч раз на тиждень до церкви», – в розмові про нелегкі воєнні будні аграріїв заслуховувалася афоризмами Василя Щерблюка.

Запитую родину про нові плани, яких у неї просто не може не бути.

– Найближчі – то покласти перед теплицями бруківку і обсадити їх квітами. Ця територія теж має мати взірцевий вигляд. Думаємо про ще одну свиноферму в сусідньому Стрільчому. Людям потрібна робота, бо війна закінчиться, а українському хліборобському роду – не має бути переводу, а Україна завжди має бути з хлібом і до хліба! – кажуть герої цієї публікації, які не уявляють себе без праці на землі в рідній країні. Україну ж важко уявити без таких, як вони! 

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

Читайте також: «В обласному центрі Волині за годину до дощу показали шматочок раю (Відео)».

Реклама Google

 

Telegram Channel