«На війні головне – зробити перший крок», – каже боєць «Любомль».
Боєць з Волині з позивним «Любомль» утримував позицію 145 днів
50-річний Андрій Шарандак – звичайна людина, яка під час надзвичайних обставин війни проявила неабиякі морально-вольові та фізичні якості, утримуючи рубіж оборони понад 4 місяці! За цей час він разом із побратимами знищував техніку росіян, коригував удари української артилерії та дронів, а одного з російських штурмовиків узяв у полон
Андрій Юрійович після школи закінчив Шацький лісовий технікум – справжню кузню кадрів для всієї лісової галузі нашої держави. Після 1994 року трудився за спеціальністю в одному з волинських лісгоспів, далі змінив фах: оператор на АЗС, експедитор із доставки хліба в торговельні мережі… Словом, жив, як і більшість його земляків із українсько-польського прикордоння.
Але все змінило повномасштабне вторгнення російських окупантів. Буквально в перший день агресії окупанти завдали ракетно-бомбових ударів і по Волині, дорогами повз рідний Любомль на Захід поїхали колони біженців… Ще тоді стало зрозуміло: війна справді не закінчиться без тих, хто здатен тримати зброю в руках та ефективно захищати Вітчизну.
Андрій Шарандак був мобілізований у ЗСУ в січні цього року. Потрапив до складу 156-ої Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, де взяв собі бойове псевдо, пов’язане з рідним краєм – «Любомль». Тут у березні і зустрів 50-річчя.
Щодо геройства? Та кожен боїться спочатку. А потім – береш я…ця в жменю, і – пішов…
З тих пір розвідник одного з підрозділів механізованого батальйону виконав чимало бойових завдань. А той особливо пам’ятний героїчний та тривалий вихід на позицію в «сірій зоні» розпочався з наказу облаштувати та зайняти позицію для спостереження за ворогом та здійснення коригування для ударів по окупантах як артилерією, так і дронами. На спостережному пункті постійно перебувало по два – три українських бійці. Крім постійної уваги людей, допомагав виконувати бойові завдання і місцевий песик, якого хлопці назвали «Брехун» (бо гавкав, по-сільському – «брехав», одразу, як тільки окупанти проявляли активність і починали пересуватися).
СП (спостережний пункт. – Ред.) знаходився на околиці практично вщент зруйнованого рашистами села, біля якого противник постійно висував своє озброєння для обстрілу українських позицій. Особливо дошкуляв російський танк, який, зрештою, після точного визначення «Любомлем» і його хлопцями координат цілі, був знищений.
Захопили на Донеччині наші бійці і полоненого. Це відбулося, коли пара рашистів висувалася в бік їхнього спостережного пункту. Наші дрони скидами знищили одного окупанта, а другий виявився тільки контуженим. У момент знешкодження тримав у руці гранату, але вдалося його обеззброїти та, врешті-решт, вгамувати. Потім – переправили у підрозділ, де він поповнив обмінний фонд.
«Любомль» каже, що до їхньої позиції дуже важко було дістатися іншим побратимам. Тому й евакуація пораненого бійця, якому солдат надав першу допомогу, відбувалася довго. Але життя йому врятували… Забезпечення відбувалося з повітря, скидами з дронів.
«Щодо геройства? Та кожен боїться спочатку. А потім – береш я…ця в жменю, і – пішов… На війні головне зробити перший крок! Тому в армії навчатися потрібно, насамперед, для того, щоб вижити. І перемогти!».
Удома свого найріднішого Героя завжди чекають дружина та двоє доньок. Тому після виходу з позицій «Любомль» побував у відпустці, де зустрівся з родиною. А після повернення в підрозділ отримав відзнаку командира бригади, його також представлено до відзначення державною нагородою, наголошує Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Відео розмови з Андрієм-«Любомлем» можна знайти за цим посиланням.
