ВЧИНОК ВОЛИНСЬКОГО ТАНКІСТА ОЦІНИЛИ НАВІТЬ У КРИМУ
Про рішучість та відвагу Миколи Тишика з села Седлище Старовижівського району (на фото у центрі) в бою на одному з блокпостів Донеччини...
Про рішучість та відвагу Миколи Тишика з села Седлище Старовижівського району (на фото у центрі) в бою на одному з блокпостів Донеччини, коли він разом з екіпажем свого танка 24 серпня, у День Незалежності України, відбив наступ чотирьох російських Т-72, одного знищивши, а трьох інших змусивши втікати, розповіли вже кілька телеканалів, газет, зокрема й «Волинь-нова». Ця історія зачепила і севастопольського підприємця...
Юрій КОВАЛЬ
Такими солдатами, як Микола Тишик, гордиться не тільки Волинь — уся Україна. І доказом цього є бажання одного з підприємців не просто анексованого Криму, а ще й чи не найбільш проросійського Севастополя вручити нашому земляку грошову премію. По допомогу він звернувся до «Громадського телебачення», журналісти якого запросили Миколу в столичну студію, щоб у прямому ефірі телеканалу ще раз нагадати про героїчний вчинок волинянина. Багато приємних емоцій Миколі Тишику принесла і зустріч з учнями НВК «ЗОШ І—ІІІ ступенів–гімназія» Старої Вижівки. Діти вітали його як героя і навіть назвали легендарним танкістом. Коли з вигляду дуже скромний, але надзвичайно патріотично налаштований молодий чоловік розповідав про війну, пережите на Донбасі, у багатьох із них на очах виблискували сльози. — Назавжди у моє серце врізався випадок, коли ми перебували в Амвросіївці, що зовсім поруч із Росією. Старенька бабуся років сімдесяти–вісімдесяти, побачивши нас, побігла до магазину й купила дві буханки хліба. Можливо, тоді це було все, чим вона могла нам допомогти. Бабуся довго дякувала кожному за те, що прийшли захищати українську землю. Тому я переконаний, що не можна віддавати Донбас, бо не заради цього поклали свої голови вже тисячі наших солдатів, – зазначив Микола Тишик під час зустрічі. А наостанку діти та вчителі подарували йому щирі слова подяки, квіти та Державний прапор України. За велику честь вони сприйняли можливість сфотографуватися з людиною, яка стала для них зразком відданості Батьківщині і своєму обов’язку.