Те, що можна робити в шинку, не личить робити в храмі, бо того не дозволяє мораль. Але якщо ми нею нехтуємо, то про яку побудову морального суспільства може йтися?..
Те, що можна робити в шинку, не личить робити в храмі, бо того не дозволяє мораль. Але якщо ми нею нехтуємо, то про яку побудову морального суспільства може йтися?
Дмитро СЕБІЙ, фермер із села Верба Володимир–Волинського району
Зробили вже другу революцію, але не добилися належного результату. Що з того, що прийшов новий уряд та напозичався мільярдів? Узимку зупинялися електростанції, почалися відключення, порушився робочий цикл. А хіба навесні та влітку уряд не знав, що теплові електростанції працюють на вугіллі? Ми себе тішили: прийдуть у владу нові люди, нові обличчя, все буде по–новому. Але фактично приходять нові злодії з новими апетитами і поспішають щось украсти. Старий–новий прем’єр і далі розповідає солодкі речі, що Україна залишиться з хлібом і про нас не забудуть. То нехай зі своєю командою закочують рукави і дбають, щоб Україна була з хлібом, а не перекладають усе на селянина. При курсі 8 гривень за долар пшеницю у нас купували по 2500 гривень за тонну, долар виріс до 21 гривні, а ціна збіжжя нині ще зменшилась! В усьому світі сільське господарство на дотації, і тільки в нас воно є одним з основних наповнювачів державного бюджету. Україну обікрали. Як казав Борис Олійник, «прийшли, розсілись, як у власній хаті, обчистили до нитки всі кутки». А все накрадене вивезли в офшори, аби мати гарантію, що воно нікуди не зникне. Але й нас не забули. Мовляв, давайте, громадо, скинемося, щоб рятувати Україну, бо вона про допомогу просить. Ми стали волонтерами, взяли на себе місію одягнути, взути, нагодувати армію. Держава від того всього умила руки. Та ще й знаходяться спритники, які до тієї допомоги прикладають свої липкі руки. А де ж та Україна, яка так просить? Вона, як писав Василь Стус, все далі й далі. І ми ніяк не можемо до неї наблизитися і притулити до себе, як матір, як джерело життя, з якого повинні напитися і відчути силу. Помінялися злодії, а все решта залишилося на своїх місцях. Були вибори, всі рвалися до влади. Що тільки не придумували, щоб той народ ввести в оману. Ідеш дорогою і читаєш: «Ігор прийде – порядок наведе». А хто той Ігор і що він за один, толком так ніхто й не знає. Як і про те, який порядок має наводити. Бо порядки є різні. Є весняний, коли все прокидається, шумить вода і рве кригу – здавалось би, суцільний хаос. Але при тому хаосі вибухає весняна брунька, згодом усе квітне і розвивається, співаючи гімн життю… А є «ідеальний» цвинтарний порядок, де всі хрести в рядок, усе помито, заметено, тихо і спокійно. Такий порядок нам, погодьтеся, не потрібний.
