Багато років читаю «Волинь», але пишу до вас вперше. Може, не за адресою, але надійнішої інстанції для вирішення наболілої проблеми не знайшла...
Багато років читаю «Волинь», але пишу до вас вперше. Може, не за адресою, але надійнішої інстанції для вирішення наболілої проблеми не знайшла...
Валентина ЖУРБА
У новинах прочитала, що Апеляційний суд Києва вирішив зняти арешт із пенсійних виплат екс-прем’єр-міністра Миколи Азарова, бо ж він, бідненький, крім пенсії, не має інших засобів для існування. Я так цим перейнялася, що позбулася сну, пропав апетит. Треба ж рятувати бідаку! Тому й вирішила звернутися з відкритим листом до нього. «Пане Азаров, мені дуже шкода, що опинилися у великій біді. Але безвихідних ситуацій не буває. Тому хочу простягнути руку допомоги. Я згідна помінятися з вами місцями. У мене, на відміну від вас, усе прекрасно. Вчительську пенсію отримую регулярно, ніхто на неї арешту не накладав. Крім того, маю пільги: вдовину доплату до пенсії — щомісячно 100 гривень, компенсацію на харчування — 2 грн 10 коп., і за паливо — за 6 кубометрів дров. А ще приватизовану ділянку землі. Картоплю, якщо поталанить, продасте по 2 гривні за кілограм і будете мати заробіток. Є корівка, можна молочко переробникам здавати по 2,5 гривні за літр. Так ви ж тут озолотитися! Ще, пам’ятаючи ваші настанови, купила сільгоспінвентар, щоб створювати достаток для сім’ї. Вам особисто подарую дві лопати, щоб мали чим город копати. У селі ви заживете заможно, а то ж маєте такі витрати: на адвокатів, садівників, охорону, покоївок… Отже, міняємося? Я пропоную вам повний достаток і розкішне життя. А сама вже буду терпіти, володіючи вашими статками. Заради вас я відмовлюся від «ікри заморської баклажанної», буду їсти тільки чорну і червону, аби вам було добре. Усе ж таки регулярно утримуватимете пенсію та пільги. Для зміцнення вашого статусу можу подарувати три чесно здобуті дипломи. А оскільки вік у вас солідний, то треба подумати про підтримку здоров’я. І тут я вам допоможу, бо майже 20 років є пацієнтом одного з відділень нашої лікарні. Мені здається, що після перенесених вами стресів воно радо вас прийме. У ньому справжнісінький «совдепівський рай». А якщо взимку захочете подихати морозним повітрям, то і на вулицю не треба йти. Зайдіть в ординаторську — і дихайте, там опалення не працює цілу зиму. Ну що, міняємося? Заради вас я готова потерпіти». с. Березичі Любешівського району.
