Доброго дня, шановна редакціє!
Дуже вдячна вам за цікаву газету «Волинь-нова». Давно її передплачую і читаю, разом із героями публікацій переживаю і радію... І вперше вирішила написати, тож вибачте, коли щось не так...
Доброго дня, шановна редакціє! Дуже вдячна вам за цікаву газету «Волинь-нова». Давно її передплачую і читаю, разом із героями публікацій переживаю і радію... І вперше вирішила написати, тож вибачте, коли щось не так
Надія МОРОЗ
У другу неділю травня ми відзначали День Матері. Для мене воно — найдорожче, адже для кожної людини мама — це святе. Хочу розказати свою історію про найдорожчу людину. Я не пам’ятаю мами, не чула її голосу, колискових пісень. Ненька померла, коли їй було лише 27 — я народилася, а вона відійшла у Вічність. Маму бачила лише на портреті. А замінила мені її бабуся — мамина мама. Скільки любові і ласки вона мені віддала! Бабуся була святою людиною, берегинею. Про її нелегку долю можна написати книгу, адже у молодому віці овдовіла. Але ніколи не нарікала ні на кого, мужньо несла свій хрест. Як вона мене любила, шкодувала, оберігала, старалася догодити у дитячих примхах. Але я виросла, зустріла перше кохання. Воно перевернуло моє ще зовсім молоде життя. Я покинула бабусю саму-самісіньку. Забула, що саме вона присвятила мені своє життя, що заради мене витримала важке горе, поховавши доньку. А я не догледіла її, не почула останніх слів. Тепер картаю себе все життя. І лише зараз, коли стала бабусею, зрозуміла той біль, печаль і розпач, все те, що відчувала моя бабуся. І коли моя внучка цілує мені руки, я згадую свою бабусю... Дорога редакціє! Хочу сказати всім дітям, які мають мам і бабусь: не покидайте їх, любіть, частіше навідуйтеся. Бо каяття буває запізнілим. смт Торчин, Луцький район.
На фото: Маленька Надійка на руках у бабусі. Фото з домашнього архіву Морозів.
