«Тепер ми можемо робити все, що хочемо. За свої грошІ»
– Не забирайте сільраду, бо не буде де довідку взяти, – ще якийсь рік тому просили люди похилого віку, коли чотири органи місцевого самоврядування Володимир-Волинського району гуртувались в Зимнівську об’єднану територіальну громаду (ОТГ).Зараз в центральній садибі цієї ОТГ створено цілий Центр надання адміністративних послуг, як десь у Луцьку, який має свої підрозділи в селах, люди можуть отримати ще більше адмінпослуг, ніж колись в сільраді
Василь УЛІЦЬКИЙ,
заступник головного редактора газети «Волинь–нова»
Селище Голоби Ковельського району теж стало центром об’єднаної територіальної громади. І вже невдовзі там з’явилась нова покрівля на приміщенні музичної школи, відновлюється стадіон «Дружба», а у селі Новий Мосир, яке увійшло до ОТГ, відремонтовано перекриття у Будинку культури. У Смолигівській ОТГ Луцького району, незважаючи на те, що вона одна з найменших, працює – уявіть – людина, в обов’язки якої входить написання проектів із залучення інвесторів та коштів. Не дивно, що тепер село Хорохорин цієї ОТГ – одне з небагатьох в Україні, яке серед іншого може похвалитись інтерактивною навчальною дошкою у місцевій школі.
І усюди з перерахованих громад почали активно ремонтувати дороги та вулиці. Нехай по кілька кілометрів, але робота йде. Більшість з цих та інших проектів громади здійснили на умовах співфінансування: коли кошти акумулюються з різних джерел та бюджетів, але обов’язково — з місцевого.
Так виглядає успішна децентралізація. Села нарешті почали оживати. Бо, на відміну від колишніх сільрад, отримали і повноваження, і фінанси. Наприклад, кожен з тих, хто офіційно працює, сплачує 18 відсотків зі своєї зарплати податку на доходи фізичних осіб. 60 % цих грошей залишається в об’єднаних громадах. Є автомобільна заправка на території ОТГ? Громада може розраховувати на 5 відсотків від акцизного збору, які вона сплачує. Як і на 5 % від акцизу з продажу алкоголю та тютюну. І це лише кілька з чималої кількості податків, що залишаються на місці.
А щоб підтримати нові громади, Київ цього року цільово виділив для них мільярд гривень (гроші за цією статтею заплановано і на наступний рік). По кілька мільйонів з цього мільярда отримали і 5 перших волинських ОТГ (зараз їх вже сім, а у грудні відбудуться вибори ще у дев’ятьох). Громади також чекають на остаточне рішення парламенту, яке дасть змогу їм розпоряджатись землею за межами населених пунктів, що ще більше розширить їхні можливості. Може, нарешті народу не будуть виділяти по «юлиній», «вітіній» чи ще якійсь тисячі, ллючи крокодилячі сльози за його долю, а дадуть вудку?..
Один із критиків теперішньої влади реформу з децентралізації назвав єдиною успішною, хоч до її логічного завершення ще ой як далеко. В Україні має з’явитись десь 1200 об’єднаних громад. З нового року буде вже приблизно 400. Кожна така громада — це фактично маленька держава. Її голова має майже такі самі повноваження, як і мер міста-мільйонника, і співпрацює з Києвом напряму. І цей голова, як і депутати — ваші сусіди, а не чиновники, яких видно тільки по телевізору. Це — сильний запобіжник від феодалізації і федералізації країни, коли її могли розірвати на два десятки шматків-регіонів і віддати в руки місцевих князьків (може тому за децентралізаційні закони найгірше голосують колишні регіонали?).
Але уже зараз зрозуміло, що не усі об’єднані громади виявились спроможними активно функціонувати. На жаль, таких, яким не вистачило фінансового та організаційного резерву, щоб дати собі раду, десь третина. Це немало. В основному — нечисленні громади. Очевидно, на них чекає процес подальшого об’єднання.
– Перш ніж створювати об’єднану територіальну громаду, візьміть калькулятор і прискіпливо порахуйте, щоб це було вигідно робити, — таким, вважає, має бути перше правило для організації самодостатніх громад голова Зимнівської ОТГ В’ячеслав Католик.
Новим громадам-першопрохідцям, з одного боку, було важко (чого варте лише непросте питання оптимізації шкіл), з іншого – вони першими отримали імпульс для розвитку і через це виявились у виграші. Вони навіть випереджають події, бо наші «працьовиті» депутати не встигають приймати необхідні закони (префекти, які наглядатимуть за радами, об’єднання районів, зміни до Конституції – це другий етап реформи, який загальмувався через штучно причеплений до цього «статус Донбасу»).
– Зараз люди на місцях вже краще розуміють філософію і цінність децентралізації, ніж деякі наші посадовці, – стверджує голова Голобської ОТГ Сергій Гарбарук і продовжує: – Ми, громада, можемо тепер втілювати в життя усе, що захочемо. За свої гроші.
Ясно, що робити це непросто. Бо звалились великі повноваження і велика відповідальність. Але це точно краще, ніж коли селом «керує» дядько з Києва чи області, в якого треба виклянчувати кожну копійку.
