Перш, ніж вийти в поле, провапнуйте землю

Валентина БОРЗОВЕЦЬ

Він обізнаний з сільським господарством із дитинства, хоча фермером став лише у передпенсійному віці. Сергій Борисович — перший на Ратнівщині, хто взявся за цю справу — на прадідівській землі створив фермерське господарство «Вост». За роки праці в полі переконався: кислі ґрунти обов’язково потрібно провапнувати, інакше врожаю не буде. Лише даремно викинеш гроші на пальне, насіння, втратиш час.
Після закінчення сільськогосподарського інституту працював у місцевому господарстві головним інженером років із двадцять, а потім на овочесушильному заводі головним механіком, пізніше директором. Йому ще й зараз болить душа за долю заводу, який пішов у небуття, хоча був потрібний селянинові. Бо ж тут, на місці, можна було і сільгосппродукцію здати, і ягоди. Куди тільки не звертався, щоб підприємство зберегти, та все даремно. Зараз від цехів залишилися лише стіни.

Через 4—5 літ, як перестав вносити вапно, збідніла земля і врожаю високого уже не добитися – внось мінеральні добрива чи не внось.

Зачинилися двері овочесушильного заводу, а Сергій Борисович зайнявся фермерством. На хуторі взяв в оренду землю, чимала частина якої колись належала його родині, і почав господарювати. П’ятнадцять гектарів мав, по 2,5 гектара взяли його брати для ведення особистого селянського господарства. Земля була запущена та обробив її добре. Перші роки мав прибутки, а далі знову розчарування. Та фермер не здавався і не здається, бо хто любить землю, працювати буде, незважаючи ні на що. Хоч і має Сергій Борисович сімдесят літ, але досі господарює, тільки вже на значно меншій ділянці. А ще заохочує молодих людей, аби взялися за роботу на його орендованій землі і вирощували сільгосппродукцію. Дехто з односельчан відгукнувся й береться за полуницю та малину.
— У нас кислі ґрунти, які обов’язково потрібно вапнувати, щоб мати прибуток, — каже Сергій Борисович. — Як став фермерувати, легше і дешевше було це зробити. На колишньому складі сільгоспхімії повизбирував лишки вапна, а ще — у лісах. Колись водії, затоварившись, часто не довозили його до місця призначення, викидали прямо серед дерев. Їхніми шляхами і йшов — збирав вапно, вносив його у свою землю. Росло все: і цукровий буряк, і зернові, і трави. Які в нас тільки врожаї були у перші роки! Але через 4—5 літ, як перестав вносити вапно, збідніла земля і врожаю високого уже не добитися – внось мінеральні добрива чи не внось. А придбати і привезти вапно дорого для селянина. Так я зрозумів, що на кислих ґрунтах без вапнування не варто ні садити, ні сіяти. Звертався у відповідні інстанції на всіх рівнях, сподівався, що держава піде назустріч селянам, відновить дію програми підтримки родючості ґрунтів, та даремно. Радили брати кредит і вапнувати землю, а як у бюджеті будуть гроші, можливо, допоможуть. А якщо не будуть? Тож не ризикував. З тих пір більшість землі відійшла під пасовища.
Сергій Борисович розповів, що вносив різні міндобрива в поле, та такого результату, як після вапнування, не було. А минулого року з ним зв’язалися представники біозаводу з міста Миколаїв, які виробляють біологічні добрива та засоби захисту рослин нового покоління на основі мікроорганізмів. Вислали зразки продукціі. Спробував — і результатом задоволений. Добрива виявилися ефективними на кислих грунтах. Вирощена продукція мала хороші смакові якості та добре зберігалася. Тепер фермер радить селянам використовувати їх на своїх полях, особливо кислих ґрунтах.