У Доросинях церковний празник і День народження священика припадають на один день - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.21 € 30.92
У Доросинях церковний празник і День народження священика припадають на один день

Волинь-нова

У Доросинях церковний празник і День народження священика припадають на один день

Спускну Почаївську ікону Богородиці принесли у Доросині в 1916 році: пішки несли її чотирнадцять доросинівських дівчат

На Волині дуже мало храмів, збудованих на честь святого апостола, євангеліста і лікаря Луки. Один із них, який не закривався за жодної богоборчої влади, – у селі Доросині, і належить парафія до Рожищенського благочиння, повідомляє Волинська єпархія УПЦ.

Святий апостол і євангеліст Лука входить у число сімдесяти апостолів, які першими були послані проповідувати про Царство Небесне. Луці та іншому апостолу – Клеопі – явився Спаситель після Свого Воскресіння, коли ті прямували до Емауса. Ще за життя апостол Лука став першим, хто написав ікони Божої Матері. Головними писемними його творами є святе Євангеліє і книга Діянь апостольських. Євангеліє від Луки написане з використанням фактів християнської історії, передання Церкви та розповідей Самої Пречистої Діви Марії.

Вже шість років у Доросинях служить отець Євгеній Срібний, котрий і власний день народження (такі збіги Божою милістю) відзначає саме у день престольного свята Свято-Луківського храму – 31 жовтня.

Вже шість років у Доросинях служить отець Євгеній Срібний, котрий і власний день народження (такі збіги Божою милістю) відзначає саме у день престольного свята Свято-Луківського храму – 31 жовтня. А цьогоріч православні Доросинь відзначатимуть ще одну дату: 500-річчя з часу писемної згадки про присутність у селі священика. В XVI столітті Доросині були значним поселенням, про що свідчить інвентарний опис 1517 року. На той час село належало феодалові С. Граєвському, який вносив у казну податок за 30 димів по 12 грошів, за 5 городників – по 4 гроші та за священика – 2 флорини (60 грошів).

Ці документальні дані дуже важливі, бо точних даних про дату спорудження нинішнього Свято-Луківського храму – нема. Як каже отець Євгеній, з переказів відомо, що було у Доросинях два храми. Один, споруджений у 1621 році, опісля згорів. Але і священик, за якого пан ще у 1517 році сплачував податок, мав служити у церкві. Якою вона була, де стояла – вже невідомо. Але біля нині діючого храму святого Луки у 1881 році вже спорудили дзвіницю. Тобто храм уже стояв. Його древність засвідчують височезні дерева, які густою стіною оточили подвір’я. По-доброму, то їх би давно треба зрізати, але надто високу ціну за те правлять. То ж слухають вони церковні піспеспіви і слова молитов вже дуже давно. Слухають їх і колишні священики, захоронені в кількох могилах, слухає маляр, чия могила справа, як стояти перед входом у храм. Цей чоловік розписував церквицю, але у 1926 році трагічно загинув, коли відірвалася дошка з риштувань і полетіла на його сина: ціною власного життя він врятував свою дитину… Така ж драматична історія захоронення, в якому упокоїлися сотні солдатів тодішньої російської армії (Волинь на початку минулого століття входила до складу Російської імперії). Біля стін древнього доросинівського храму вперше у світі було застосовано хімічну зброю. У січні 1915 року німці отруїли ксилілбромідом понад тисячу солдатів. Марія Василівна Боярська, яка працює при храмі касиром вже кілька десятиліть, пригадує розповіді старожилів, що тіла загиблих таким трагічним способом лежали від храму аж до перших селянських хат на бічній вулиці. У братську могилу скидали сотні загиблих, чиї кістки дощі донині вимивають з неглибокого, видно, захоронення. Отець Євгеній з парафіянами їх закопують знову і знову.

Побувати на Богослужінні в доросинівській церкві варто заради навіть того, аби помилуватися старовинним іконостасом. Може він не настільки древній, як надзвичайно гарний, подібний за формою, каже отець Євгеній, є лише в котрійсь із церков на волинському Поліссі. Колись доросинівська церквиця мала свою реліквію: чудотворний образ Богородиці Страсної (Доросинівської, ХVІ століття), яка є шедевром вітчизняної сакральної культури і представлена в музейній експозиції Олеського замку. Доросинівці завжди виношували мрію повернути ікону у рідну обитель, та хто це, як кажуть, дасть зробити.

Проте і нині  у Доросині їдуть люди, аби помолитися перед іншою святинею: іконою святого апостола і євангеліста Луки, яка скромно розмістилася збоку в іконостасі. Регент прекрасного доросинівського церковного храму Ольга Буць розказує, що не раз була свідком щирих молитов перед цим образом. Святий Лука зображений тут у повний зріст. Звертаються до нього за всякою потребою. Як каже Ольга, заради спасіння душі і тіла. І якщо молитва щира і те, про що просиш, для користі людини, святий Лука допомагає.

Спускну Почаївську ікону Богородиці принесли у Доросині в 1916 році: пішки несли її чотирнадцять доросинівських дівчат. Мають свою історію і Царські врата: вони… прострілені в роки війни кимось із німців, які боялися, що у вівтарі хтось заховався. Мав храм і свого мецената – останнього доросинівського пана Теодора Новицького. Він був католиком, але все своє золото пожертвував на православну церкву.