Війна очима жителів Пісків

Край селища Піски, розбита багатоповерхівка, біля якої серед кущів та сухих гілок стоїть хрест – місце спочинку Юрія Оверченка, який жив у будинку і загинув у його підвалі. "На той час уже неможна було вивезти поховати на цвинтар, тому що всі дороги були перекриті. Ховали біля будинків у надії, що невдовзі перепоховають. Ось так і чекаємо чотири роки", - розповіла мешканка села Людмила Ведькал, йдеться  в сюжеті ТСН.

До того ж, територія Пісків уже тривалий час є червоною зоною ООС, куди цивільних осіб не пускають. "Правильно, це задля їхньої ж безпеки", - пояснює один із оборонців селища. Рідні загиблих мріють перепоховати тіла на місцевому кладовищі, але воно зараз перебуває на окупованій території неподалік аеропорту. Ця територія замінована, дозволу на поховання там ніхто не дасть, як і гарантій безпеки.

Вона знає три таких могили в Пісках, а загалом по сусідніх селищах їх щонайменше 13. Ще трохи далі в сірій зоні в одному місці прямо в полі поховано п’ять чи шість людей, які йшли через те поле й підірвалися. "По-іншому поховати неможна було – йшли обстріли. Ідентифікувати неможна було, тому що розірвані собаками. Одного ідентифікували за паспортом", - розповіла Ведькал. Ховали своїх односельчан самі ж місцеві, один із них – Сергій Диканов. Він допомагав стареньким і дбав про те, щоби бодай поблизу своїх будинків поховати тіла тих, хто гинув від снарядів.

Коло власного дому був похований і сам він – загинув, коли віз гуманітарну допомогу односельцям. Осколок від снаряду бойовиків влучив йому прямісінько в голову. Нині теща з дружиною переїхали із Пісків під Мирноград. Тільки через рік вони отримали свідоцтво про смерть, але там не вказано, що це сталося через війну. Щоби довести, що чоловіка вбив осколок, потрібна ексгумація – тоді родина матиме шанс хоча б на якісь виплати. Але відкопати і перепоховати Сергія по-християнськи його близькі не можуть, бо грошей не вистачає навіть не прожиття.

До того ж, територія Пісків уже тривалий час є червоною зоною ООС, куди цивільний осіб не пускають. "Правильно, це задля їхньої ж безпеки", - пояснює один із оборонців селища. Рідні загиблих мріють перепоховати тіла на місцевому кладовищі, але воно зараз перебуває на окупованій території неподалік аеропорту. Ця територія замінована, дозволу на поховання там ніхто не дасть, як і гарантій безпеки. Очевидці кажуть, що внаслідок бойових дій цвинтар занедбаний, знайти могили неймовірно складно, адже більшість пам’ятників розбиті. Але колишні жителі Пісків продовжують сподіватися на краще. "На швидке завершення війни, щоби можна було перепоховати по-людськи на кладовищі", - каже Людмила Ведькал.