Шлях до ягідного кооперативу проліг через… спортзал та заробітчанство

Вчив закони, домовлявся з енергетиками, сперечався з податківцями

Україна займає шосте місце у світовому рейтингу країн-виробників малини та четверте — ​в європейському. За минулі п’ять років наша країна збільшила експорт в ЄС замороженої малини в 52 рази, а за період з липня 2017-го по січень 2018-го продала майже 8 тисяч тонн, витіснивши чорницю з першого рядка в експортному рейтингу.

За прогнозами фахівців, Україна й надалі нарощуватиме продаж малини за кордон через попит з боку ЄС, а значить є перспектива і в розширенні площ під нею. У нашій країні налічують майже 20 тисяч гектарів. Із них найбільше (1,8 тисячі га) — ​на Волині.

В області в цій справі лідирують горохівчани. Там заснували ягідний кооператив та створили громадську організацію «Горохів-сад». Одним з ініціаторів об’єднання ягідників став Роман Юхимчук із села Мирків. Свого часу Роман був тренером із гирьового спорту, виступав на богатирських іграх як наймолодший силач Волині.

«Наполегливий і терплячий побачить щасливий кінець розпочатої справи», – ця східна мудрість написана ніби про волинського фермера.

Та в якийсь момент захотів змін у своєму житті. Отож поїхав на заробітки, а коли повернувся, то взяв в оренду старий колгоспний сад, почав його корчувати, викупив колишнє овочесховище, створив фермерське господарство «Садок яблуневий». Довелося вивчити закони, що регулюють сільське господарство, і з енергетиками домовитися, аби провести електроенергію на поле для поливу, і з фіскалами посперечатися щодо трактування норм законодавства. Але наполегливість дала свої плоди.

Відтак разом з однодумцями Роман заклав садок на 11 гектарах. Також у розсаднику вирощують майже 40 тисяч саджанців яблунь та груш. Яблуні, каже молодий фермер, добре поєднуються з малиною, тож посадив її 4,5 гектара. А всього в Миркові близько 20 гектарів цієї ягоди, у Горохівському районі — ​майже 60.

Нещодавно волинський садівник зустрічався з фінським бізнесменом Пекка Кавістом. За словами волинянина, фіни готові купувати малину, але треба мати свою заморозку. Майбутнє наш земляк бачить за органічним виробництвом. Тим більше, вже тепер у закладах громадського харчування бюджетної сфери в ЄС перейшли на органічні продукти. Тому 4 гектари планує відвести під малину без хімії.

«Я не хочу субсидії, дайте краще кредит із нормальними відсотками!»

— Є в планах побудувати заморозку, — ​Роман веде овочесховищем. — ​Тут буде камера для зберігання. Поруч ще одна — ​для шокової заморозки на 5 тонн. У нас є всі передумови, щоб просто звідси експортувати продукцію в Європу. Потрібне імпортне обладнання і щоб встановлювали його професіонали. Якщо будемо заробляти у валюті, то убезпечимося від стрибків цін на пальне. Тоді зможемо конкурувати з сусідами-поляками.

Зрозумівши, що самотужки виживати значно важче, Роман став агітувати однодумців об’єднатися в кооператив. Довелося докласти чимало зусиль, щоб переконати людей.

— Я ініціював створення громадської організації для того, щоб якось згуртуватися, — ​веде далі Роман Юхимчук. — ​При бажанні багато можна зробити, особливо коли є команда. Ми ходили на сесію районної ради: я пояснював, що кошти потрібно виділяти не тільки на соціальну сферу. Треба робити інвестиції. Ми теж осторонь не стоїмо: даємо яблука на школи, дитсадки. Якщо потрібно купити якесь вікно чи ноутбук, то не відмовляємо. Кооперація – діло вигідне: добрива купуємо оптом дешевше, а власну продукцію оптом продаємо дорожче. У кооперативі — ​п’ять членів. Цього року був сезон важкий щодо різних культур, ціна нестабільна. Ми возили морозити ягоди в Бровари. А якби мали власну заморозку, то на кожних 100 тоннах у горохівських виробників залишалося б 530 тисяч гривень. У нашій області теж можна це робити, але ніхто не зацікавлений, щоб розвивався кооператив, коли можна диктувати ціни.

Довелося чимало переконувати зацікавлених, що дешевого товару низької якості ніхто не потребує. Мовляв, не вийде продавати в Європу що-небудь і отримувати за це гроші.

— Наші люди хочуть добру ціну на власну продукцію, не платити ніде податків та ще й отримати субсидію. Коли почав фермерувати, наша родина відмовилася від державної допомоги. Соромно було брати гроші. Хоча багато знайомих дивувалися, чому не оформляю субсидію? А я не хочу її, дайте краще кредит із нормальними відсотками! Мені не потрібні дотації, бо вони не дають стимулу: щось не вийшло, а державні гроші пропали. Треба приймати такі закони, які допоможуть працювати. Хочу сам заробити. Скільки можна казати, що ми бідні. Давайте щось самі зробимо для того, щоб не бути такими, — ​каже Роман і віриться, що він з однодумцями таки зможе досягнути мети.