Тарас ШКІТЕР: «Я чув багато слів та бачив мало дій»

«Ми реально знаємо, що турбує лучан, і не залежимо від примх якогось дядька з Києва»

— Коли ми розмовляли минулого року, ти сказав, що хотів би взяти інтерв’ю у Президента Петра Порошенка. Зустрітися з гарантом тобі не вдалося, проте в його Адміністрації команда «Протилежного Погляду» все ж попрацювала. Розкажи про цей досвід.

— Так, я ставив собі таку мету, і це нормально, бо поганий солдат, який не хоче стати генералом (усміхається. — ​Авт.). Взяти інтерв’ю в глави держави не вдалося, проте нас запросили до Адміністрації Президента, де ми записали розмову з представником Президента у Верховній Раді України Іриною Луценко та з головою фракції «БПП «Солідарність» у парламенті Артуром Герасимовим.

Працюємо системно і поступово, оскільки знаємо, що турбує лучан.

Річ у тім, що в нашій студії було чимало опозиційних до влади політиків: Андрій Садовий, Міхеїл Саакашвілі, Анатолій Гриценко, Семен Семенченко, Володимир Парасюк та інші… Я зрозумів, що для більшої об’єктивності необхідно показати регіональному глядачеві діячів з іншого «боку барикад».

Було справді дуже цікаво. Маючи достатньо часу, поки тривало очікування та налагодження обладнання, я пройшовся коридорами будівлі Адміністрації (замислюється. — ​Авт.). Це доволі давня споруда з важливою для України історією, оскільки тут приймалися всіма президентами визначні державні рішення. Влада змінювалася, а будівля залишалася. В ній відчувається особлива атмосфера та енергетика.

— Цього року в тебе значно побільшало роботи. Окрім «Протилежного Погляду», продовжуєш очолювати інформаційне агентство «Конкурент» та став співзасновником руху «СВІДОМІ». Розкажи про закулісся його створення?

— Остаточно сформовано ідею громадянського руху, який насамкінець отримав назву «СВІДОМІ», з Андрієм Володимировичем (депутатом Луцької міської ради Андрієм Покровським. — ​Авт.) у травні 2017 року. Для нас було важливо створити щось нове для того, щоб не залежати від примх різноманітних структур, керівництво яких перебуває в Києві та не розуміє проблематики Луцька. Нам усього рік, та упродовж цього часу працюємо системно і поступово, оскільки знаємо, що турбує лучан.

«Люди мають зрозуміти: округи без депутатів недофінансовуються»

— Один із ваших головних проектів — ​«Округи без депутатів». З цією темою ти взяв участь у національному телепроекті «Нові лідери». Розкажи, як усе почалося? Це була твоя ідея?

— Коли ми зрозуміли, що в кожному українському місті є округи без депутатів, та довели, що вони недофінансовуються, то вирішили, що з цим необхідно боротися. Це важко, оскільки потрібно постійно говорити мешканцям, депутатам та чиновникам про проблему, виносити й аргументувати її на загал в інших містах та областях. Я зрозумів, що подібний телепроект допоможе мені зробити сказане вище.

Наш проект став одним із сотні найкращих в Україні. Головним моїм бажанням там було не розповісти про себе, а донести до людей, що в нашій країні через несправедливе законодавство з’явилися округи без депутатів, мешканці яких значно недоотримують бюджетних коштів.

— Наскільки такий досвід новий для тебе?

— Досвід, звісно, був, і він цікавий та позитивний… Але не зовсім приємний (усміхається. — ​Авт.).

— Чому?

— Якщо коротко, такі зараз тенденції на телебаченні.

«Жертвую особистим життя, аби мати більше часу на проекти»

— Як ти поєднуєш стільки видів роботи? Яким чином це позначається на «Протилежному Погляді»? Без сумніву, ти змушений приділяти менше часу своєму ток-шоу… Чи я помиляюся?

— Я просто жертвую особистим життям та віддаю більше часу для своїх проектів. Можливо, відсутність особистого життя — ​це ключ до продуктивної роботи… Не знаю (сміється. — ​Авт.).

— Чи розглядали ви можливість залучення нового ведучого? Тоді ти міг би залишитися продюсером та ще більше зосередитися на просуванні інших проектів?

— Ми розглядаємо таку можливість і навіть проводили кастинг ведучого для ще одного телепроекту. Ця людина мала займатися своїм проектом, а в подальшому також замінити мене. На сьогодні я веду все менше передач. Але зізнаюся: мені приносить велике задоволення спілкуватися з людьми як інтерв’юерові, тому не хотів би зовсім залишати екран. Ти ж знаєш — ​коли набираєш обертів, то зупинитися дуже важко. Мені не дуже комфортно, коли я вивільняю собі трохи часу, можу побути вдома. І навпаки, дуже люблю працювати над розвитком «Конкурента», над тим, щоб вивести «Протилежний Погляд» на ширші екрани, аби продемонструвати ще більше успішних результатів лучанам у рамках Громадянського Руху «СВІДОМІ». Я люблю те, чим займаюся, і це відповідь на твоє запитання: потрібно просто жити цим, і час знайдеться для всього.

«Розмову з Іриною Фаріон росіяни «розібрали на цитати»

— На продовження теми «Протилежного Погляду» скажи, наскільки ти задоволений минулим сезоном?

— Я дуже критичний і до себе, і до людей, із якими працюю, тому часто незадоволений і темами, і їхнім висвітленням. Але якщо порівнювати з тими «продуктами», що є у нас на Волині зараз, то так, я задоволений. Якщо ж дивитися на масштабні, загальноукраїнські проекти, то в мене чимало зауважень до розкриття тем, інформаційного супроводу ефірів та й взагалі до кожного з етапів створення передач «Протилежного Погляду». Мені здається, що такий підхід дасть змогу бути критичним до себе та не дасть проекту загальмувати, а навпаки — ​сприятиме його розвитку та росту.

— Який із твоїх особистих цьогорічних ефірів запам’ятався найбільше?

— Було декілька інтерв’ю, які залишили певний післясмак. Зокрема, з Іриною Фаріон. Після нашої з нею розмови Олександра (редактор «Протилежного Погляду» Олександра Куртеєва. — ​Ред.) почала знаходити десятки новин у провідних російських ЗМІ про наш ефір. Заяви Ірини Фаріон були доволі гучними, і в Росії її слова активно використали в інформаційній війні проти України. Загалом у «Ютубі», «Фейсбуці» зафіксовано кілька десятків тисяч переглядів цього випуску. Можна сказати, що саме в рамках нашого ток-шоу політик була почута. Мені здається, що це теж показник успіху проекту.

Окрім цього, хочу пригадати інтерв’ю з Іриною Луценко. Запам’ятався саме той емоційний стан приїзду до Києва, робота в АП (Адміністрації Президента. — ​Ред.), спілкування з людьми, які нам допомогли організувати це все, ну і, звісно ж, бесіда з пані Луценко.

— Як ти вважаєш, про що згадаю через рік, знову записуючи інтерв’ю з тобою? Чого б ти хотів досягти?

— За останній рік я чув багато слів та бачив мало дій. Не хочу говорити про плани. Ми плідно попрацюємо, а в наступному році поговоримо про результати.

Руслан ПИЛИПЧУК