Курси НБУ $ 29.25 € 30.48
Відомий поет Євген Маланюк воював на Волині

Луцький замок. Малюнок Л. Сологуба. Газета «Нива» за 3 листопада 1916 року, №45.

Волинь-нова

Відомий поет Євген Маланюк воював на Волині

21 листопада 1916 року він у званні прапорщика очолив кулеметну команду 2-го Туркестанського стрілецького полку

У липні-серпні 1916-го цей підрозділ Російської імператорської армії вів важкі бої на Стоході біля села Черськ (нині Маневицького району). Якось лише за дві години австрійці випустили по його позиціях 500 (!) снарядів.                                      

26 серпня для укомплектування полку з 39-го запасного піхотного батальйону прибули 11 офіцерів, серед них і Євген Маланюк (на фото). То вже пізніше він воюватиме в Дієвій армії УНР, писатиме вірші, стане відомим поетом. А на той час він був нікому не відомим прапорщиком.

Восени частину перевели на терени нинішньої Горохівщини, солдати розташувалися на Шклинських хуторах та в Угринові. 18 листопада відзначали  престольный празник полкового храму. Відбувся урочистий молебень, командири виступили з промовами, а затим військові пройшли маршем. На обід та вечерю було видано збільшені порції.

21 листопада туркестанці отримали наказ про те, що в піхотних та стрілецьких полках треба створити дві  кулеметні команди по 12 важких  «максимів» кожна. Одну з них і очолив Євген Маланюк.

Якось послали розвідників на чолі з прапорщиком Самойленком вивчити підступи до села Пустомити. Начдив генерал-лейтенант Некрашевич проводив інспекторський огляд: зауважень не було. Затим тилове життя порушив ворожий аероплан, який обстрілював шклинські хутори з кулемета, але не завдав нікому шкоди. 

28 листопада 2-й Туркестанський стрілецький полк замінив на передовій 3-й Туркестанський стрілецький полк. Окопи, зроблені попередниками, виявилися примітивними: місцями заглибокі, часто обвалені, не пристосовані для стрільби, мало укриттів для людей. Дротяні загорожі настільки низькі, що їх можна перестрибнути. Тому солдати відразу приступили до розчистки окопів та налагодили зв’язок батальйонів зі штабом та із сусідніми бойовими підрозділами.

Через два дні в розташування 1-го Гвардійського корпусу біля села Чорний Ліс нині Луцького району для нагородження солдатів 1-го і 2-го Гвардійських корпусів, 1-го Туркестанського корпусу та 1-го Армійського корпусу Георгіївськими хрестами прибув великий князь Георгій Михайлович. Від 2-го Туркестанського стрілецького полку на нагородження направили 50 солдатів на чолі зі штабс-капітаном Максимовичем. 

Іншого дня огороджували місце для кладовища (за дві версти від передових окопів у селі Пустомити), де першим поховали прапорщика Іваненка. А вже на початку грудня туркестанців перевели під Мерву та Піски. 

Telegram Channel