Анафему Мазепі визнавали тільки самі росіяни
23 листопада 1708 року за наказом російського царя Петра І гетьмана Івана Мазепу відлучили від церкви
Ще у вересні 1707–го Мазепа перед найближчими соратниками виголосив клятву, у якій обіцяв боротися «для общаго добра матки — моєї вітчизни бідної України» і вважав себе вільним від зобов’язань перед царем.
Коли в Україні появилися шведи, то 7 листопада 1708 року гетьман із прихильниками перейшов на їхній бік, аби убезпечити край від розорення їхнім військом. А вже через два тижні, 23 листопада, гетьманові оголосили анафему.
Сталося це з подачі Петра І і, як пишуть історики, всупереч церковним канонам (Микола Костомаров вважав, що навіть обряд був написаний особисто самодержцем). Прокляття Мазепі проголосив у Глухові протопоп Новгород–Сіверський Афанасій Заруцький. Присутніми були Київський митрополит Іосаф Кроковський, Чернігівський архієпископ Іоанн Максимович та Переяславський єпископ Захарій Корнилович.
Церковна анафема — явище небачене в історії України — була насправді зроблена всупереч канонам православ’я. Ніякого злочину проти церкви чи релігії Мазепа, зрозуміло, не здійснював
«Похмура урочистість тая відбувалася в мурованій Миколаївській (насправді в дерев’яній Троїцькій. — Авт.) церкві, в присутності Государя, численних урядників та народу. Духовенство і клірики були в чорному одіянні і всі зі свічками чорного кольору. Мазепин портрет, що висів перед тим серед міста на шибениці, волочений був по місту катами і втягнений до церкви. Духовенство, оточивши його, прочитувало і співало деякі псалми зі Святого Письма, потім, проголосивши і декілька разів повторивши: «Нехай буде такий і такий Мазепа проклятий!» — обернуло на портрет його запалені свічки, а клірики, повторюючи те саме співом, обертали свічки свої донизу. Головуючий Єпископ ударив при тому кінцем жезла свого в груди портрета із словами: «Анафема!» І тоді поволокли назад портрет із церкви і співали такий стих церковний: «Днесь Юда покидає вчителя і приймає диявола», і тим обряд той скінчився», – так описує дійство автор «Історії Русів».
«Церковна анафема — явище небачене в історії України — була насправді зроблена всупереч канонам православ’я. Ніякого злочину проти церкви чи релігії Мазепа, зрозуміло, не здійснював», – вважає сучасний російський історик Тетяна Таїрова–Яковлєва, яка вивчає цей період.
Жодна православна церква не визнавала анафему. Два місяці тому Вселенський патріархат підтвердив це, про що заявив представник патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві архієпископ Тельмінський Іов (Геча). Головна причина невизнання — анафему накладено з політичних причин. В еміграції, в місті Бендери, Іван Мазепа з прихильниками вільно сповідався у православних священиків, які і відслужили молебень по ньому. Його тіло поклали у православній церкві міста Варниця, а потім перепоховали в Галаці, де в центральному соборі Свято–Георгіївського монастиря місцевий митрополит відслужив заупокійний молебень.
