Хто останній у черзі на вакцинацію?

Нема щеплень — ​сиди вдома

Поки Міністерство охорони здоров’я розгортає «спецоперацію» з імунізації дітей на Львівщині, в нашій області теж вдалися до рішучих дій, аби зупинити наступ кору. В Луцьку не щепленим школярам заборонили відвідувати навчальні заклади. Це змусило батьків відкласти все і терміново вести дітей у медичні заклади на вакцинацію. Під дверима кабінетів щеплень утворилися черги, адже позапланового захисту потребувало більше тисячі хлопчиків і дівчаток. У дитячій поліклініці були змушені працювати навіть у вихідні. Показники імунопрофілактики школярів значно поліпшилися, проте це не означає, що з кором ми справилися.

«Моя донька мала щеплення, але захворіла, — ​нарікає мама 9-річної гімназистки. — ​Тепер знаю, що потрібно було зробити аналіз на захищеність, бо не завжди виробляється імунітет. А це ж і час треба мати, і гроші…»

Менше відсотка волинян подбали про захист від грипу.

Але іншого способу впевнитися, що загрози нема, не існує. За останні тижні вдвічі збільшилася кількість тих, хто вирішив перевірити свій імунний статус до кору. Таке дослідження проводиться лише в єдиній на Волині вірусологічній лабораторії обласного лабораторного центру. Тож про масовий скринінг напруженості імунітету говорити не доводиться. Поголовно вакцинують від кору осіб із групи ризику — ​вчителів, лікарів, хоча більшість із них були в дитинстві щеплені й, очевидно, мають захист.

«Перевірку робити не менш ніж через 1,5 місяця після щеплення. Немовлят доцільно вакцинувати з 9 місяців. Дорослих перевіряти на захищеність, особливо вагітних і осіб, що їх оточують…» — ​наголошує авторитетний імунолог Андрій Волянський.

Повідомлення про новонароджених із кором на Львівщині, яких «нагородили» хворобою не щеплені мами, інформація про те, що цього року від цієї недуги померло вже шестеро осіб, серед яких дві дитини (у 2018-му кір забрав 16 життів), змушують людей дослухатися до порад фахівців.

«Вакцинуватися можна і в розпал сезону ГРВІ. Шмарклі та кашель — ​не причина для відмови», — ​переконує в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Батьки тривожаться, обурюються, дорікають, що у нас звикли спочатку створювати проблеми, а потім їх героїчно долати. Мовляв, два-три роки тому вакцини постачали з перебоями, дотриматися календаря щеплень було неможливо, а тепер Міністерство перекладає провину на несвідоме населення і проводить «спецоперації». Та все ж ведуть дітей, «бо ж не пускають до школи»…

Як ми усім колективом намагалися захиститися від дифтерії

«За звітний тиждень в Україні зареєстровано три летальні випадки від грипу, із початку епідемічного сезону — ​28, зокрема четверо дітей віком до 17 років. Жоден померлий не був вакцинований», — ​нагадують про важливість імунопрофілактики статистичні дані про захворюваність на грип.

Вакцину від грипу треба купувати в аптеці. І в кишені її не понесеш, має бути спеціальна сумка-холодильник. А зайвих клопотів ніхто не любить. От і сподіваємося, що вірус нас обмине. Переживемо лютий, березень, а там епідемія піде на спад… Менше відсотка волинян подбали про захист від грипу.

Про інші небезпечні інфекційні захворювання, які не залежать від сезону, наприклад дифтерію, правець, наші медики згадують рідко. Та й усі ми живемо за принципом «поки грім не вдарив…» Спитайте у черзі до сімейного лікаря: «Хто останній на вакцинацію?» — ​і на вас подивляться, як на великого дивака. Усі чули виступи відомого лікаря-педіатра Євгена Комаровського про небезпеку можливої епідемії дифтерії, на фоні якої ситуація з кором видасться «квіточками», але охочих добровільно щепитися мало. Хоча, кажуть, і безкоштовна вакцина у лікувальних закладах є, і процедура для дорослих — ​проста, один раз на 10 років.

Опитала своїх колег у редакції: майже 90 відсотків не могли згадати, коли востаннє щеплювалися від дифтерії. Хтось робив це ще у радянські часи, коли медики ходили по квартирах, «полюючи» на відмовників, хтось — ​у період попередньої епідемії 1991–1996 років, наляканий великою кількістю смертей. Чому легковажимо?

— Так ніхто ж не казав…

— Це ж треба йти до поліклініки, а там повно хворих людей, можна грипу набратися…

Аби захистити працівників, доручив головний редактор спробувати організувати щеплення на місці, запросивши медиків з вакциною до нас у редакцію. Зателефонувала в міське управління охорони здоров’я і почула:

— Якщо набереться 20–30 охочих, тоді будемо думати над вашою пропозицією.

Зголосилося більше двох десятків працівників. Але управлінці й досі думають, конкретної відповіді ми не дочекалися. Можливо, виїжджати у колективи і проводити вакцинацію заборонено, можливо, є у медиків важливіші клопоти. Ми на особливий статус не претендуємо, якось дамо з цим раду. Але згадалося, як уже згаданий Євген Комаровський описував історію свого приятеля, який пішов щеплюватися до поліклініки. «Ви що — ​серйозно? Від дифтерії? Ви у нас перший такий сміливець», — ​дивувалися лікарі й медсестри. Здається, і нашу ініціативу сприйняли так само.