Детективний момент в інтронізації Епіфанія
Незабаром у підручниках історії напишуть: «3 лютого 2019 року у тисячолітній Софії Київській офіційно звели на престол предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського і всієї України Епіфанія (на фото), якому в той день виповнилося 40 літ»
Фото, яке не сподобається Путіну
Під час прем’єрного богослужіння в офіційному статусі митрополит Епіфаній почав причащати присутніх у соборі вірян, першими з яких були Президент Петро Порошенко з дружиною Мариною. Потім предстоятеля ПЦУ дуже зворушливо привітала його мама, 61-річна Віра Богданюк.
У Софії Київській була присутня делегація із Константинопольського патріархату, щоправда без настоятеля Патріаршого монастиря Ватопед на Афоні архімандрита Єфрема, який прилетів в Україну, але напередодні інтронізації потрапив у лікарню через проблеми із серцем. І ось тут, власне, й починається майже детективна історія.
Як пише шеф-редактор видання «Лівий берег» Соня Кошкіна, насправді настоятель афонського монастиря захворів не на інфаркт, а на… «запалення хитрощів».
У суботу старця в приватній клініці біля Києва провідав митрополит Епіфаній. Настоятель ПЦУ побажав йому швидкого одужання та отримав від афонського архімандрита вітання та благословення. Через кілька годин Єфрем чартерним рейсом вилетів у Швейцарію.
І що тут детективного? За порядком. Як пише шеф-редактор видання «Лівий берег» Соня Кошкіна, насправді настоятель афонського монастиря захворів не на інфаркт, а на… «запалення хитрощів», адже в клініку його забрала з готелю не «швидка», а він сам вийшов на вулицю, сів у якийсь «джип», після чого його знайшли аж у Козині в приватній клініці. Те, що цей медзаклад належить одному з російських бізнесменів, ви вже, певно, здогадались.
Річ у тім, що настоятель монастиря Ватопед — одного з найдавніших і найбільших на Афоні — має дуже тісні зв’язки з Росією. Він є сповідником багатьох відомих росіян, особисто возив у Москву афонські святині, в тому числі і Пояс Богородиці, який зберігається у Ватопеді. А коли влада Греції звинуватила настоятеля Єфрема у махінаціях із монастирською землею на 100 мільйонів євро і взяла його під варту, то до високопоставлених осіб у Грецію з цього приводу телефонував Путін особисто, а міністерство закордонних справ Росії видало спеціальну ноту і порушувало питання в ПАРЄ. А тепер уявіть, що мав відчути Путін, якби побачив, як цей афонський старець, якого Константинопольський патріарх Варфоломій благословив на поїздку в Київ, бере участь в інтронізації українського предстоятеля Епіфанія. Це був би удар нижче пояса. Хоча фото, де Епіфаній тримає руку монаха у лікарняній палаті, теж нічим не гірше…
До речі, на інтронізації, а потім і на зустрічі з Петром Порошенком був присутній Ксенофонт – ігумен іншого афонського монастиря, в якому монах Лукас виготовив Томос.
Пізно Москві махати кулаками
Як відомо, раніше Кремль наголошував на неканонічності Київського патріархату, а коли українська церква стала канонічною, то її РПЦ все одно не визнала, а навпаки — відступником оголосила ще й Константинопольський патріархат, який надав Україні Томос. Очевидно, що для Кремля та Російської православної церкви головною виявилась не канонічність, а те, щоб Україна їй підпорядковувалась.
Для Кремля та Російської православної церкви головною виявилась не канонічність, а те, щоб Україна їй підпорядковувалась.
Тому у Москви зараз нова тактика: мовляв, а вас ніхто, крім Константинополя, не визнає. Московські священики на Волині у деяких селах, переконуючи вірян не переходити до української церкви, кажуть почекати, поки ПЦУ визнають інші — тоді й, мовляв, перейдемо. Знаючи, що Москва з її грішми та військовим і політичним впливом зробить усе, аби максимально затримати визнання ПЦУ іншими тринадцятьма православними церквами.
З усього видно, що Кремль та РПЦ дуже серйозно взялися за втілення такого підходу. За словами митрополита Епіфанія, вирішення питання визнання буде нешвидким та непростим. Уже в лютому його розглядатимуть близькі до Константинополя Кіпрська та Грецька церкви. Тут можна сподіватися на сприятливий результат. Але кілька церков все одно залишаться на позиціях Росії. Наприклад, Антіохійська. Інакше й бути не може, адже її патріарх сидить у Дамаску, столиці Сирії, де стоять російські війська, які підтримують тамтешнього диктатора Башара Асада.
Навряд чи можна розраховувати на швидке визнання ПЦУ і з боку Александрійського патріархату, адже його предстоятель Феодор ІІ 5 років був екзархом цієї церкви в Одесі, він також єдиний із патріархів брав участь у заходах з інтронізації Кирила, тобто має тісні особисті стосунки з державними та церковними діячами Росії. Неважко здогадатися, яку позицію займе і Польська православна церква. Як відомо, її митрополит Савва був агентом польських спецслужб, кілька десятиліть доносив на інших священиків. Коли про це стало відомо, розгорівся скандал і Савва просив вибачення, але залишився на посаді. У комуністичні часи він, до речі, не підтримував «Солідарність» і схвалив запровадження воєнного стану.
Втім, усі ці зусилля Москви схожі на махання кулаками після бою. Бо головне уже сталось: Україна має свою канонічну православну церкву, це історичний факт. І «відмотати плівку» назад ніхто уже не зможе. В тому числі і «всемогутня Москва». Яка, як виявилось, не така вже й всемогутня.
