За «чесного міністра» армію розкрадали найбільше*

Останнім  часом  військові експерти констатують    серйозне нарощування потужностей вітчизняних  Збройних  сил  — регулярно з’являються нові озброєння, поступово покращуються житлові  умови військових. Хоча ще буквально п’ять  років  тому  —  перед початком агресії  з  боку  Росії — наша армія була доведена до краю. Це  згодом і продемонструвала війна на Донбасі, на початку якої українське військо  трималося  тільки  на  морально–вольових якостях. Хто в цьому винен? Цим питанням  нині активно займаються слідчі органи — Генпрокуратура та Державне бюро розслідувань. А у  Верховній  Раді влітку минулого року було створено Тимчасову слідчу комісію, завдання якої — розібратися, як і  куди  зникли величезні запаси озброєння та чому армія виявилася голою, босою і беззбройною на момент нападу агресора.

У правоохоронних органах прямо говорять: до такого жалюгідного стану ЗСУ доведено зумисне.

Під час чергового засідання слідчої комісії, яке днями відбулося у Верховній Раді, Генеральний прокурор Юрій Луценко не виключив наступне: дії колишніх керівників Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил, що призвели до суттєвого зниження обороноздатності війська, можуть бути кваліфіковані як державна зрада. Перший заступник директора Державного бюро розслідування Ольга Варченко також зазначила, що слідчі ДБР ведуть кримінальне провадження за статтями не лише про службову недбалість та зловживання владою, а й про державну зраду.

За словами Юрія Луценка, слідчі й експерти умовно розділили хронологію руйнації українського війська на чотири етапи. Перший — знищення ядерного потенціалу країни, третього за обсягами у світі після США і Росії. Втримати його було вкрай складно через тиск із боку Заходу, який, на жаль, у відповідь не надав Україні реальних гарантій безпеки.

Втім, найбільшого удару по армії було завдано пізніше — в середині 2000–х років. На цьому, зокрема за результатами звіту Генпрокуратури, наголосив голова Комітету Верховної Ради із питань націо­нальної безпеки і оборони Сергій Пашинський.

Втім, найбільшого удару по армії було завдано пізніше — в середині 2000–х років. На цьому, зокрема за результатами звіту Генпрокуратури, наголосив голова Комітету Верховної Ради із питань націо­нальної безпеки і оборони Сергій Пашинський. «Чемпіоном» із розбазарювання нашої армії, а фактично йдеться про зловживання службовим становищем і владою, був міністр оборони Анатолій Гриценко. Це не звинувачення, це констатація факту після аналізу документів», — заявив народний депутат.
Пашинський детально розповів, як відбувався цей процес. «Дуже проста схема: стоїть військова частина, наприклад у Луганську, де перебували артилерійський і механізований полки. Її наказом міністра оборони  ліквідовують, а майно  переводять у надлишкове і продають за ціною брухту. Ми  зараз змушені  купувати  в Чехії та Польщі БМП-1,  БМП-2 за ціною 170–200 ти­­сяч доларів. А у 2005–2007 ро­­ках сотні цих БМП були списані за ціною в середньому  7000 доларів, — наголосив Сергій Пашинський. — Я наведу один яскравий приклад: у 2006–му з бойового чергування було знято зенітно–ракетний комплекс С-300. Наказом міністра він нібито був переданий приватній компанії на ремонт за 1,5 мільйона доларів. Але через місяць цей комплекс продали за 25 мільйонів».

Дуже проста схема: стоїть військова частина, наприклад у Луганську, де перебували артилерійський і механізований полки. Її наказом міністра оборони  ліквідовують, а майно  переводять у надлишкове і продають за ціною брухту.

Загалом, згідно з відомостями слідчої комісії Верховної Ради, за 3 роки перебування Анатолія Гриценка міністром Україна позбулася 250 зенітно–ракетних комплексів. Хоча вже тоді було зафіксовано значний брак цього виду озброєння.

За 3 роки перебування Анатолія Гриценка міністром Україна позбулася 250 зенітно–ракетних комплексів. Хоча вже тоді було зафіксовано значний брак цього виду озброєння.

За часів Януковича Збройні сили України «добивали» три міністри оборони — Михайло Єжель, Дмитро Саламатін, Павло Лебедєв. Як пізніше стало відомо, два останні мали російське громадянство. На цьому етапі нищився «мозок» нашої армії — було розформовано об’єднане оперативне командування. Потім, у 2014 році, виявилося, що вся військова система залишилася не лише без зброї, яку розпродали ще раніше, а й без координуючого органу, котрий міг би оперативно реагувати на атаку з боку Росії.
Утім, якщо «голову» було швидко повернуто на місце — зокрема розгорнуто штаб АТО, який виконував оперативно–аналітичну функцію, — то зі зброєю все виявилося набагато складніше. Її доводиться купувати за чималі кошти за кордоном.
Хто з міністрів оборони до 2014–го насправді був «чемпіоном» із розбазарювання армійського майна, мають розсудити історія і слідчі органи. А міру покарання цьому «чемпіону» визначить суд. І буде дуже прикро, якщо виявиться, що громадянин України справді зробив для знищення української армії більше за росіян…

Віктор ПОЛІЩУК