«Іноді досить секунди, щоб людина стала ніким» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.72 € 26.32
«Іноді досить секунди,  щоб людина стала ніким»

Богдан Ступаков став справжнім антигероєм.

Фото з «Фейсбук»-сторінок Богдана СТУПАКОВА та «UA: Волинь».

«Іноді досить секунди, щоб людина стала ніким»

Чим переймався і з чого дивувався останнім часом заступник редактора «Газети Волинь» Сергій НАУМУК

…сімейними фермами, з якими не все так просто

Про їх розвиток тепер говорять чимало. На Волині таких ферм близько 2800. Тут утримують понад 10 тисяч корів. Звісно, саме на цю категорію господарств, як правило, спираються переробники молока, адже можна твердити, що для селян, котрі утримують кілька корів, продаж молока є вагомим джерелом доходів. А значить, варто сподіватися, що не спродуватимуть водночас худобу (хоча, на жаль, і таке трапляється).

Проте, поспілкувавшись із безпосередніми учасниками процесу, з’ясувалося, що не все так райдужно, як це вміють показати чиновники.

— Насамперед група людей, яка хоче створити сімейне фермерське господарство, мусить підписати договір, завірити його в нотаріуса, потім зареєструватися, як фізична особа-підприємець, — розповів власник міцного особистого селянського господарства з села Четвертня Маневицького району Олександр Махновець. — ​Мене запевнила одна львів’янка (там канадці дуже допомагають сімейним фермам), що і вона, сини та чоловік уклали договір, але в державного реєстратора досі числяться лише підприємцями.

 20 років! Це, по-вашому, малий? 20-літні вже на Сході за Україну вмирають. 

Немає такого статусу в державних реєстраторів! То навіщо ці розмови, якщо неможливо зареєструватися як сімейна ферма? Нащо стільки хвалитися? Краще просто стати підприємцем — ​та й по всьому. Але ж хотілося б мати якусь підтримку і з області, і з Києва. Бо якщо я за останні чотири-п’ять літ зміг стати на ноги: створити добру кормову базу, закупити техніку, то за підтримки це можна було зробити за рік-два. І утримувати не 10, а 15–20 корів. От що насправді зроблено добре — ​це запровадження єдиного соціального внеску. А щодо сімейних ферм я вже звертався до помічника народного депутата, порушував це питання. Бо реєструватися потрібно, — наголосив Олександр Махновець, який на власній шкурі спробував «принади» кооперації.

…равликовим бізнесом рівненських будівельників

Заробляння на молюсках в Україні дедалі набирає обертів. Одночасно виробники популяризують культуру споживання на внутрішньому ринку цього поки що незвичного (хоча й смачного та корисного через великий вміст білків) делікатесу і працюють на експорт. Останній наразі займає левову частку всієї продукції. Найбільше наших равликів «їде» в Литву, де з них виробляють напівфабрикати і перепродують у Західну Європу — там покупець платоспроможніший і ціни вищі.

Нещодавно було повідомлення, що в селі Понеблі Рівненської області група компаній «Реноме» вирощує равликів. У цьому не було б нічого незвичного, якби не те, що вона працює в галузі інформаційних технологій, будівництва та нерухомості. Проте рівняни таки вирішили розвивати ще один напрям бізнесу. Щоправда, на час створення равликової ферми вони вже мали свій рибгосп, який вивели на пристойний рівень. Але через витіснення на ринку річкової риби морською, її розведення вже не таке привабливе.

Тож вирішили завести равликів. Проте генеральний директор групи компаній «Реноме» Надія Гладкевич зізналася, що не впевнена щодо равликового майбутнього своєї фірми: «Сказати чесно, що ми й надалі будемо цим займатися, не можу. Прибутків поки що цей бізнес не приніс, але нас хвалять експерти».

Отож, не все так просто навіть у незаповнених поки що нішах. Експерти ж зазначають, що у Європі наразі попит превалює над пропозицією їстівних молюсків.

…тим, як провчили луцького хулігана

Увечері 6 лютого Департамент муніципальної варти Луцької міської ради на своїй сторінці у «Фейсбуці» попросив допомогти впізнати вандала і розмістив відповідне відео. На ньому молодий хлопець під смішки своїх друзів виламує ліхтар у Центральному парку імені Лесі Українки. «Бодю, не виривай! Бодю!» — ​вигукує його товариш, але той не реагує. Усім весело. А щоб похвалитися, то все «геройство» ще й зняли на відео та «завантажили» в соцмережу.

Користувачі за вигуками на відео відразу зрозуміли, що виламує ліхтар Богдан Ступаков, а знімає це Вікторія Козік. Незабаром уже й Департамент муніципальної варти Луцької міської ради підтвердив, що дівчина, яка знімала відео, це 17-річна Вікторія Козік, випускниця 25-ї школи та студентка Львівської політехніки. А «героєм дня» був таки 20-літній Богдан Ступаков.

Але подібні дії молоді, на жаль, вже не дивують. Час від часу з’являється інформація то про понищені дорожні знаки, то про перекинуті лавки та смітники, то про поламані дерева. Більше здивувало, що вже наступного дня на сторінці департаменту виклали покаянне відео, де Богдан Ступаков перепрошує громаду за вчинене.

— Я з компанією відпочивав у парку. Зробив правопорушення — ​вирвав ліхтар. Вибачаюсь перед громадою міста Луцька за скоєне. Зобов’язуюся відновити ліхтар якомога швидше, — ​каже хлопець на фоні банера муніципалів.

Щоправда, дехто з користувачів пише: якби не попався, то й не шкодував би. «20 років! Це, по-вашому, малий? — ​обурюється Ірина Зенц. — 20-літні вже на Сході за Україну вмирають. У той час, коли такі руйнують, інші «зірочки» на відео все знімають».

«Іноді досить секунди, щоб близька людина стала ніким», — ​зазначив на своїй сторінці Богдан Ступаков. Додам: і без слова «близька» цей вислів дуже влучний.