Кір часто «маскується» під інші недуги - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.30
Кір часто «маскується» під інші недуги

Волинським лікарям вдалося врятувати всіх хворих на кір «важких» пацієнтів.

Фото: Олександра ДУРМАНЕНКА.

Кір часто «маскується» під інші недуги

Це ​одна з причин важких ускладнень, з якими хворі потрапляють до Волинської обласної інфекційної лікарні, стверджує головний лікар, кандидат медичних наук Руслан Семенович Морочковський (на фото). Кількість таких пацієнтів за останні тижні зросла. Ми поцікавилися, як працює колектив лікувального закладу в умовах поширення кору, епідемії грипу та ще й під час серйозного ремонту приміщення

«Привозять пацієнта з гепатитом, а через день у нього — ​висипання»…

— Руслане Семеновичу, відомо, що з початку року жертвами кору в Україні стало 9 людей, двоє із них — ​діти. Раніше цю хворобу не вважали смертельно небезпечною. А тепер є навіть випадки, коли помирали люди, які мали необхідні щеплення. З чим це пов’язано?

— Відмітка про щеплення не завжди свідчить, що в людини справді є імунітет, захист. Також ситуацію ускладнює те, що кір сьогодні часто має атиповий перебіг. Скажімо, спочатку з’являються характерні прояви гепатиту, страждає печінка, а через день у хворого бачимо на шкірі характерні для кору висипання. Чи, наприклад, кладемо у стаціонар пацієнта з клінічними ознаками пневмонії, а призвідник запалення легень видає себе аж через деякий час. Це ускладнює діагностування, лікування. Хоча загалом кір не є тим захворюванням, яке вимагає обов’язкової госпіталізації. Хіба що за епідеміологічними показаннями, коли є загроза зараження, наприклад, усіх вихованців інтернату чи підопічних будинку престарілих. Або коли клінічні прояви хвороби дуже важкі.

Думаю, наприкінці червня зможемо подякувати будівельникам, які в нас багато попрацювали.

— Але якщо підвищується температура до 40, то кожен запанікує. Подумає, що краще перестрахуватися…

— Висока температура — ​не привід проситися у стаціонар. Іноді скаржаться, що «швидка» на такі виклики не виїжджає. Але у цьому є резон. Треба спочатку телефонувати до свого сімейного лікаря, який повинен мати про людину всю інформацію, знати про наявність хронічних захворювань, інші фактори, які підвищують загрозу ускладнень. Кір, грип можуть спровокувати пневмонію чи враження нервової системи. Легковажити не можна, але й відразу бігти до лікарні теж не варто.

— Реформи у первинній ланці медицини якось позначилися на роботі обласної інфекційної лікарні?

— Поки що рано робити якісь висновки. Іноді деякі сімейні лікарі переоцінюють свої можливості, призначають то одні, то інші препарати, а ефекту нема. Лише після тривалого безрезультатного лікування скеровують хворого до інфекціоністів, коли вже згаяно багато часу. На щастя, смертельних випадків від ускладнень кору і грипу в нашій лікарні не було. Але важких пацієнтів мали чимало.

— На Львівщині, як повідомляли засоби масової інформації, вагітні жінки з кором заражали своїх новонароджених діток. Серед ваших пацієнтів майбутніх матерів не було?

— Так, у нас лікувалися вагітні з кором. Звичайно, такі хворі вимагають особливого підходу. По-перше, не всі ліки у цих випадках можна використовувати, аби не зашкодити плоду, по-друге, жінки потребують і психологічної підтримки, вони хвилюються, впадають в істерики, переживаючи за дітей. Наскільки мені відомо, у наших пацієнток все обійшлося благополучно. Кір передається новонародженим у тих випадках, коли мама хворіє безпосередньо перед пологами.

І медики, й будівельники працюють під одним дахом

— Руслане Семеновичу, як вдається поєднувати лікувальний процес і ремонт приміщення, чи не доводиться відмовляти хворим у госпіталізації через тимчасове скорочення ліжко-місць?

— Звичайно, найважчі випадки ми беремо на себе. А з іншими справляються колеги з інфекційних відділень у районах і містах. Скажімо, навіщо скеровувати хворих із Ковеля, якщо Ковельське ТМО оснащене краще, ніж наша лікарня, і там є можливість на місці рятувати пацієнтів з ускладненнями. Обласна інфекційна лікарня розрахована на 180 ліжок, у зв’язку з капітальним ремонтом сьогодні у нас лежить 105 хворих. Так, іноді відмовляємо людям, які самі собі поставили діагноз. Лікар у приймальному відділенні оцінює їхній стан, симптоми, і якщо бачить, що госпіталізація не є обов’язковою, то каже про це. Але якщо йдеться про маленьких дітей чи осіб із груп ризику — ​знаходимо місце.

— Кажуть, якщо є підозра на «свинячий» грип, то потрібно відразу випити таблетку озельтамевіру, щоб запобігти ускладненням. В аптеках цього препарату нема, можливо, тому й просяться хворі у стаціонар.

— У нас ці ліки є із закупівлі позаминулого року, запас — ​обмежений, і призначати їх можна лише тоді, коли діагноз «грип» доведений лабораторними дослідженнями чи відповідним тестом.

— А дехто з людей, навпаки, як вогню боїться інфекційної лікарні, мовляв, окрім грипу, наберуся ще й кору чи інших болячок.

— Незважаючи на ремонт у приміщенні, усіх заходів безпеки строго дотримуємося. Пацієнтів зі «свіжим» кором кладемо в ізольовані бокси або у палати, де є умивальники й туалети, щоб хворі не мали потреби виходити. Але, на жаль, багато залежить і від свідомості людей, які іноді самі порушують правила санітарно-епідеміологічного режиму, наражаючись на небезпеку. Хтось із пневмонією після кору вибігає ледь не босоніж курити, хтось рветься до магазину.

— За продуктами, адже на лікарняних харчах довго не протримаєшся.

— Звичайно, за 19–20 гривень, які виділяються на харчування одного пацієнта на день, не порозкошуєш. Особливо важко мамам із дітками, яким більше трьох років, для них не передбачена навіть та невелика порція їжі. Складно людям із віддалених районів, бо їм не привозять передач із дому. Мізерна сума припадає і на ліки, навіть невідкладну допомогу важко забезпечити. Треба сподіватися, що реформування галузі охорони здоров’я з часом змінить ситуацію на краще і для пацієнтів, і для медиків. Адже сьогодні ми вже відчуваємо дефіцит медсестер, які звільняються через мізерні зарплати. Зараз лікувальні заклади вторинного і третинного рівня — ​у стадії реорганізації.

— У вашого колективу є й додатковий привід для оптимізму — ​торік лікарня нарешті дочекалася коштів на капітальний ремонт. Коли плануєте його завершити?

— Думаю, наприкінці червня зможемо подякувати будівельникам, які в нас багато попрацювали, замінили системи водопостачання, каналізації, електропроводку, обладнали згідно із сучасними вимогами палати і бокси, в яких пацієнтам буде зручно і комфортно.