У «доінтернетну» епоху цей пристрій зв’язував радіолюбителів по всій планеті.
«19 людей врятовано, ти — наступний. Не втрачай надії»
Такий текст за допомогою азбуки Морзе у 2010 році зашифрували урядові сили Колумбії в пісні відомих поп–виконавців. Влада сподівалася, що це хоч трішки підбадьорить полонених, яких роками утримували в неволі місцеві революціонери
Композиція болівійських музикантів Natalia Gutierrez та Angelo «Кращі дні» (Mejores Dias) тоді транслювалась усіма колумбійськими радіостанціями. Втім, лише той, хто добре опанував морзянку, як–от військові, був здатен розібрати прихований у ній зміст. Чиновники знали: бойовики дозволяють слухати радіо своїм бранцям. Здавалось би, це унікальний випадок, і кому зараз, в еру мобільного зв’язку та інтернету, потрібен архаїчний спосіб передачі інформації? Але ці сумніви розвіює більшість армій світу, які не поспішають забувати азбуку Морзе, адже її можна використати там, де жоден безпроводовий зв’язок не доступний.
Річ у тім, що закодовані букви певною кількістю рисок і крапок можна передавати і без будь–якого спеціального обладнання, а скажімо, просто дзеркальцем, пускаючи сонячні зайчики з певним інтервалом. Утім, автор морзянки Семуель Морзе спершу придумав апарат для зв’язку на відстані, а згодом уже свій славнозвісний шифр. До речі, винахідник азбуки не мав технічної освіти, а був доволі успішним художником.
У 30–х роках ХІХ століття у світі почали з’являтися перші електромагнітні телеграфи. У 1832–му в Російській імперії свій прототип такого пристрою продемонстрував учений Павло Шиллінг, згодом, у 1833–му, аналогічну машину представили німці Карл Гаусс і Вільгельм Вебер, а через чотири роки британці — Кук і Вінстон. Усі ці апарати мали стрілкову індикацію, однак встежити за вертлявою стрілкою було доволі складно, тому й, напевно, не прижилися ці телеграфи у сфері зв’язку, на відміну від електромеханічного пристрою, котрий запатентував у 1840–му пан Морзе. У ньому передане повідомлення фіксувалось на паперовій стрічці за допомогою крапок і тире, комбінації яких відповідали певним буквам алфавіту. Принцип кодування доволі раціональний: літери, які найчастіше вживаються, передаються простішими сполученнями цих нехитрих позначок. Комерційну популярність винахід здобув завдяки американському бізнесменові Стіву Вейлу, котрий профінансував цей проект.
Винахідник азбуки не мав технічної освіти, а був доволі успішним художником.
Перше офіційне повідомлення на апараті Морзе було відправлене 24 травня 1844 року з текстом: «Дивовижні справи Твої, Господи!»
Щоправда, морзянка з часів її винайдення суттєво змінилася: скажімо, автор шифру пропонував використовувати три знаки: крапку, тире і довге тире, нині ж залишилися тільки два перші. З розвитком цієї технології з’явилося багато коротких комбінацій для передачі найпоширеніших фраз, найвідомішою з яких, напевно, є «SOS» — «· · · — – — · · ·» — сигнал лиха. Він уперше був прийнятий у правилах радіозв'язку німецьким урядом 1 квітня 1905 року, та згодом став міжнародним. Дехто вважає, що це абревіатура на зразок «Save Our Souls» (врятуйте наші душі), «Save Our Ship» (врятуйте наш корабель), втім, таку комбінацію вибрали, бо її легко запам’ятати і розпізнати на слух. Нині «SOS» заборонено передавати, якщо немає загрози для життя людей чи морського судна.
Вивчити цю абетку не надто складно, для цього радіоаматори придумали різноманітні фонетичні пам’ятки. Приміром, буква М передається комбінацією «– –», а допоможе це не забути наспів «мооо–рзеее», або ж літера Ж — це «… –» — «я–бук–ва–жеее».
Нині морзянку, крім радіолюбителів, інколи використовують моряки та рятувальники. Це дуже повільний спосіб передачі інформації, адже навіть досвідчені зв’язківці відтворюють 60 — 30 знаків за хвилину (рекордні показники — 260–310 знаків). Утім, це не завадило у 2000–х роках компанії Nokia «навчити» свої мобільники розмовляти з їхніми користувачами азбукою Морзе. Наприклад, стандартний сигнал телефона цього бренду при отриманні повідомлення буквально означав «sms» — «· · · — — · · ·», а в одній із мелодій дзвінка був зашифрований слоган виробника «Сonnecting people» (Об'єднуючи людей).
Леонід ОЛІЙНИК.
