Для будь-яких змін у житті потрібна пауза
Є жінки, які, повертаючись з роботи, ніколи не біжать із порога на кухню терти картоплю на деруни або крохмалити підковдри. Вони лягають на 20 хвилин подрімати — і тільки потім беруться за домашні справи. Та більшість із них вважає, що відпочинок — для слабких, а ті, хто має цілі, повинен працювати 24 години на добу
Вони багато років не беруть відпусток. Десятки літ не купаються ні в Чорному, ні в Червоному, ні в Середземному морях, не піднімаються на Говерлу, не ходять вулицями Будапешта, Кракова, Львова і не милуються краєвидами Дніпра. Вони сплять по 5 годин на добу і наполегливо роблять кар’єру, щиро вірячи, що кожна перерва відкине їх на кілька років назад. Ось тільки тіло підводить: падає зір, здають нерви і болить серце.
Але природа мудріша, є закон нейтрального становища. Він простий: для будь-яких змін у житті потрібна зупинка. Привал. Можливість перевести дух, витерти піт, з’їсти лазанью і підфарбувати губи. Перевірити рівень пального у власному енергетичному «баку», щоб уникнути ризику застрягти посеред дороги.
Неможливо на повному ходу вписатися в поворот. Нереально вибратися з лісу, не зупинившись і не визначивши північ — південь.
Неможливо на повному ходу вписатися в поворот. Нереально вибратися з лісу, не зупинившись і не визначивши північ — південь.
Паузи потрібні на кожному кроці: перед стрибком у воду або у висоту, перед узяттям фінішного акорду під час виконання музики Бетховена, перед виходом на сцену і початком нових стосунків.
Ми зупиняємося під час різдвяних свят і на червоне світло. Фігурист — перед виконанням потрійного розвороту. Шахіст — обдумуючи наступний хід. А якщо перерви ігнорувати і мчати зі швидкістю 200 кілометрів за годину — нас зупинять обставини: застуди або досить серйозні хвороби…
У житті все ритмічно: день — ніч, зима — літо, вдих — видих. Навіть на дискотеці чергуються швидкі й повільні композиції, та й тренажери ставлять на профілактику.
Тож мав рацію якийсь просвітлений чоловік, стверджуючи, що в житті обов’язково повинні бути моменти, коли з нами нічого не відбувається: ми просто сидимо і дивимося на світ. А світ у цей час дивиться на нас.
За Іриною Говорухою.
