“Так тобі й треба”,— подумав Заєць і пішов далі. Іде й міркує: “Що ж це я? Треба було хоча б обізвати його!”. Повернувся і давай над Вовком глумитися: —Ех ти, вовче, собака дикий, барбос недороблений! І почимчикував далі. Іде й думає: “Що ж це я? Треба було хоча б плюнути в нього!”. Повертається: —Ех ти, козел безрогий... Так тобі й треба! І взявся всіляко лаяти Вовка, кидаючи в нього камінням і дрючками. Задоволений, пішов геть. Але знову повернувся до ями, вирішивши, що таку нагоду не можна пропускати. Підійшов Заєць в котрий раз до ями, посковзнувся й упав у неї. Підводиться перед Вовком і, обтрусившись, каже: — Сірий! Не повіриш! Просити вибачення прийшов!
