Таким сонцесяйним ми і запам’ятаємо тебе, Герою!
«Я хочу смерті тому снайперу, який це зробив. І він її отримає»
Під час обстрілу ворожа куля поцілила в бійця 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ — 22-літнього Миколу Сорочука із села Лище Луцького району. Він віддав своє молоде життя за Батьківщину саме у День Соборності України. Добровольцем на війну Микола пішов через рік після закінчення школи. Прослуживши три роки, він рік був удома, але в грудні, попри благання рідних, знову підписав контракт на військову службу
Першою про смерть Миколи Сорочука сповістила кохана — волонтерка та медик Ярина Чорногуз у соцмережі. Саме з фейсбуку гірку новину дізналися мама і сестра. «Хай слово «мир» застрягне вам у горлі і «вже не та війна» так само. Я хочу смерті тому снайперу, який це зробив. І він її отримає», — йдеться у дописі дівчини.
Полеглого героя вшанували і в рідній школі села Лище, де провели жалобну лінійку. Вчителі й учні згадували Миколу Сорочука як світлу, позитивну людину. «Звичайно, в усіх нас був шок від страшної звістки. Тому що ми пам’ятаємо Колю веселим, життєрадісним хлопчиком. Я познайомилася з ним, коли працювала на посаді заступника директора з виховної роботи. Він прагнув долучатися до всіх заходів. Дуже любив спорт, був учасником танцювального ансамблю і драматичного колективу, і йому все вдавалося. Коли я зустріла Миколу після його перебування в зоні АТО, то це вже був дійсно дорослий чоловік, який по-іншому цінує життя, по-іншому дивиться на світ. Він дуже хотів жити, творити, вступив в академію рекреаційних технологій на правознавство і мав наміри освоїти ще не одну спеціальність, бо казав, що хоче багато знати. У маршрутці він завжди першим підхоплювався, щоб поступитися місцем. Я дякувала його мамі за те, що виховала такого хорошого сина. У всіх нас залишилися тільки теплі спогади про нашого Колю», — розповіла директор навчального закладу Тетяна Науменко.
Спочатку із захисником попрощалися в Маріуполі, а потім привезли на Волинь, де 24–25 січня були оголошені Днями жалоби. У суботу провести в останню путь полеглого на Сході бійця прийшли сотні людей.
На церемонії прощання були присутні військові капелани, бойові побратими, а також кохана дівчина. Ярина Чорногуз розповіла про ту мить, коли вона зрозуміла, що почала закохуватися в Миколу. «Якось я зайшла на кухню, він вчив молодшого побратима розбирати автомат… Ми говорили з ним про те, чому опинився на війні… Микола сказав: «Знаєш, краще один рік наступальної війни, в якій загине багато людей, аніж 10 років такої війни, як оця, від якої всі божеволіють. Нехай краще син прийде на могилу до батька, аніж до нього в дурдом». Цієї миті я зрозуміла, що це мій чоловік», — сказала Ярина Чорногуз.
Знаєш, краще один рік наступальної війни, в якій загине багато людей, аніж 10 років такої війни, як оця, від якої всі божеволіють. Нехай краще син прийде на могилу до батька, аніж до нього в дурдом.
На сторінці 10-ї гірсько-штурмової бригади опублікували прощальне повідомлення: «Злочини російських найманців та бойовиків, яких вони підтримують, ніколи не залишаться без покарання. Микола Сорочук буде навіки в наших лавах, навіки захисником своєї країни. Він — людина, яка зостанеться назавжди в наших серцях … Шануємо тебе, брате! Герої не вмирають».
Похоронили Миколу Сорочука на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа.
P.S. 25 січня у зоні проведення Операції об’єднаних сил на Сході України загинув 21-річний боєць Михайло Ошурко із Зарічненського району Рівненської області. У 2018 році його призвали на строкову службу, а після її завершення він перейшов на контракт. Учора Михайла Ошурка з усіма почестями похоронили на цвинтарі в його рідному селі Кутин. Земляки зустрічали тіло загиблого воїна стоячи на колінах. Цю акцію назвали «ланцюгом пам’яті».
Ірина ПАСІЧНИК.
