Як ви підготувалися до карантину? (Бліцопитування волинян) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.87 € 29.93
Як ви підготувалися до карантину? (Бліцопитування волинян)

Нема маски – проблема, є – думають, що хворий...

Фото bbc.com

Як ви підготувалися до карантину? (Бліцопитування волинян)

Таке запитання ми адресували нашим землякам

   Ольга БАТУРА, евакуйована з Китаю, з лютого перебувала на карантині у Нових Санжарах (м. Луцьк):

– У мене цей карантин третій. У всіх триває 14–й день, а в мене – 63–й! З одного автоматично перестрибую в наступний, починаючи з 22 січня в Китаї. Були лише два березневі дні після Санжар (санаторій в Нових Санжарах на Полтавщині.Ред.), коли я їхала додому і могла спілкуватися з іншими людьми… Зараз мешкаю у батьків в одному з волинських сіл і з відомих причин виїхати до Луцька не можу. Дуже хочеться нормального життя, з прогулянками, подорожами. Я дратуюся через те, але мушу змиритися. Тож замовила книжки, завантажила фільми. Готуюся до міжнародного тесту з англійської мови. Давно хотіла його скласти, тож тепер є час підготуватися. Продуктів про запас не купували, тут у селі все є. Загалом не думаю, що буде не вистачати їжі. Аби були гроші. Щодо масок, то маю ще з Нових Санжар, але поки не ношу, бо фактично нікуди не виходжу.

 

 

   Руслан ХОМИЧ, голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Волинської області (с. Кроватка Рожищенського району):

– Порозпускали людей і сидимо. Специфіка сільського життя така, що маска для роботи на тракторі не потрібна. Та тих масок і немає де купити. Але там, де скупчення людей: чи в майстерні, чи на протруюванні зерна — вона таки необхідна.

Значно більше турбує інше. Через карантин не видають кредити, тому не маємо за що навіть трактори заправити. Бракує пального, то може бути таке, що навіть не посіємо. Годі купити навіть банального сальника. Виточити деталь до трактора не можна: всі на карантині. У селах люди зовсім не готові до епідемії: ні морально, ні фізично, ні матеріальн.

 

 

 Володимир КАРПУК, народний депутат України  V та VІ скликань (м. Луцьк):

— Запасів продуктів не готував. Але зробив запас медикаментів, які постійно вживаю, і препаратів для невідкладної допомоги — для себе і для тих, хто поряд зі мною. Як лікар можу порадити: зараз у кожного вдома мають бути маски, парацетамол від температури, і ті ліки, які людина приймає, якщо має хронічні хвороби — ішемічну, гіпертонічну тощо. Консультуйтесь зі своїми медиками по телефону, як їх приймати, адже люди помирають не від вірусу, а від ускладнень, викликаних ним. Раджу також мати антисептики для обробітку рук та — особливо наголошую — гаджетів.            Старайтесь не користуватись телефонами у громадських місцях.

Якщо говорити загалом, то я не змінив свій стиль життя, тому що на пенсії і працюю із комп’ютером та книгами. Разом з тим більше аналізую процеси, які відбуваються на планеті і які я назвав вірусною революцією світу. Бо після цього дійсно відбудуться великі зміни — і в менталітеті, і в укладі життя, і в економіці. Подивіться, зокрема, як завдяки новітнім технологіям стало розвиватись дистанційне навчання, дистанційна робота, торгівля… Якщо дивитись на вірусну революцію з погляду християнства, Біблії, то підстави для неї були. Бо те, що діється у світі, потребувало уже кардинального переосмислення та змін. Є навіть думка, що таким чином Бог зупинив третю світову війну, бо до неї йшло…

Є навіть думка, що таким чином Бог зупинив третю світову війну, бо до неї йшло…

 

 

     Ігор ГОРДІЙЧУК,  Герой України, генерал–майор, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна (м. Київ):

— У нашому закладі запроваджено карантин і все відбувається згідно із розпорядженнями департаменту військової освіти Міністерства оборони. Ліцеїсти навчаються дистанційно і сподіваюся, що у квітні вони повернуться в аудиторії. У колективі майже тисяча працівників і настрій у людей бойовий та робочий. Щодо мене та сім’ї, то виконуємо всі рекомендації медиків: від миття рук і до використання засобів захисту. Гречку та іншу крупу ми не купували, до певних обмежень ставимося із розумінням та не піддаємося паніці. Я переконаний: ми подолаємо вірус «русского мира» і поборемо коронавірус.

 

 

     Ігор ЛАПІН,  учасник АТО, народний депутат України VIII скликання (м. Луцьк):

— Папір туалетний не скуповував точно: при коронавірусі треба ретельно мити руки. Я бачив, як у Луцьку люди тюками цей товар набирали. У холодильнику у мене звичайний набір: пакет молока, яйця, масло, мандаринка. У морозилці ще, правда, є пакет пельменів і шматок м’яса. Медикаментами теж не запасався. Маю дві марлеві маски.

Знаєте, я не панікував під Луганським аеропортом, коли на нас йшли російські танки, то не думаю, що тепер це потрібно робити. Вірус є. Це дійсно загроза. Але в критичній ситуації треба зберігати холодний розум. Тож нема чого їздити провідувати мам! Якщо мама заразилася, то теж не варто цього робити, бо привезеш інфекцію дітям. Перелаштовуємося на спілкування телефоном, скайпом. Треба просто добре думати, що робиш. Я користуюся можливістю — поприбирав вдома, дивлюся телевізор. Пропагую жарт: хто закінчить карантин з брудними вікнами, той злочинець.

Я категорично проти ідеї ввести надзвичайний стан, яку обговорює зараз влада. Це шкідливо для економіки, для прав і свобод людини. Запроваджувати ефективні заходи проти поширення коронавірусу можна і при надзвичайній ситуації, що не обмежує демократії.

Я категорично проти ідеї ввести надзвичайний стан, яку обговорює зараз влада. Це шкідливо для економіки, для прав і свобод людини.

 

 

     Олександр ЛАНОВИЙ,  священник УПЦ МП, волонтер  (с. Оконськ Маневицького району):

— У міру можливостей, звісно, карантину ми з парафіянами дотримуємось. У нас проведено озвучення на вулицю, і перед кожною службою ми наголошуємо на тому, щоби більшість знаходилась надворі. Антисептиком обробляємо двері, ікони, прошу людей, щоб не приклонялися до святих образів, а тільки хрестилися чи робили земний поклон. Стосовно причастя, то видаємо пластикові стаканчики кожному. Хто боїться бути присутнім в храмі, але хоче посповідатися, я роблю це на дому. Маски ми не використовуємо: по–перше, їх важко закупити, по–друге, для хористів непрактично так співати, як і священнику проводити службу. Хоча люди можуть приходити в масках в храм, це індивідуальний захист кожного.

Ми з дружиною продуктами не запасалися і односельчан я просив не панікувати. Люди бояться. Побачивши по телебаченню сюжети про те, що захворів і священник із Тернопільщини, і паломники з Молдови, багато моїх парафіян перестали ходити в церкву. Мені пригадалась така притча. Монах при вході в місто зустрічає смерть. Вона його питає: «Ти куди?» — «Я на період Великого посту йду в пустелю, щоб там помолитися» — «А ти? — в свою чергу запитує він. — У цьому місті я маю забрати тисячу людських душ». Через деякий час монах повертається, а людей в місті майже немає. Він знову зустрічає ту ж саму смерть. «Ти ж казала, що тільки тисячу забереш, — говорить чоловік. — Я й забрала тисячу, а решта померли від страху». Тому Віра має бути сильнішою за наш страх.

 

A_10_11_ch_2016_-6-7-8РѕСЂ.qxd

     Людмила ПРИХОДЬКО,  народна артистка України (м. Луцьк):

 — Спеціально чогось у магазині не купувала. Я ж господиня, у мене завжди якісь запаси є. У межах розумного, звичайно. Крупи, борошно — їх багато не припасеш, бо не можуть довго зберігатися, а скільки все це протягнеться — невідомо. Інша справа — матеріальний бік питання. Наші мізерні зарплати й пенсії і раніше не давали змоги зводити кінці з кінцями, а тепер — і поготів. Нещодавно в акторів Волинського обласного академічного музично–драматичного театру зняли надбавку за звання «академічний» у розмірі 10 %. Вона виплачувалася із обласного бюджету, в якому зараз не вистачає коштів. До речі, сусідні області своїм акторам за аналогічні звання доплачують. Рівненчани і тернополяни — по 25 %, вінничани і полтавчани — 50%. А в нас було 10% і ті забрали.

На щастя, в мене хороше почуття гумору, інакше я б не пережила виступу міністра охорони здоров’я, який сказав, що пенсіонери під час пандемії вимруть. «Потішили» також слова гостя каналу «112», який на запитання ведучої — «Що ви скажете людям літнього віку?» — відповів: «Я сам така людина і можу порадити познаходити документи і оформити заповіти. Діти будуть за це вдячні». Але я до цього ставлюся з гумором. І хочу нагадати анекдот про старого єврея, який прийшов у нотаріальну контору: «Ви нотаріус? — запитав у працівника. — Свідоцтво маєте? Гербовий папір? Печатку? Можна у вас скласти заповіт?» Сів за стіл, взяв ручку, задумався, а потім каже: «Нікому ніфіга» як пишеться?» (Сміється. — Ред.).

 

 

     Діна ЛУЦИК,  мати 9 дітей (с. Підцир’я Камінь–Каширського району):

— Бути готовою мене мотивують мої діти, про здоров’я яких маю піклуватися. По правді скажу, що дуже непросто зараз, коли у зв’язку з карантином вдома цілий день, крім малечі, і троє школяриків, студентка. Треба всіх чимось зайняти, розважити. Якщо для нашого другокласника добре налагоджене дистанційне навчання, то для тих, що вчаться у п’ятому й восьмому класах– не зовсім. І, буває, нудяться, що не можна піти погуляти.

Щодо засобів захисту, то маски вдома, вважаю, недоцільно носити. Принаймні поки всі здорові. А у гості ні до кого не ходжу сама і свою малечу не пускаю — ще десь чхне, а потім, коли там хтось занедужає, будуть думати, що він приніс вірус. Так і ворогом можна стати. Інша справа — гігієна. Мило, як кажуть, насамперед в ходу, бо головне, щоб руки були чисті. У кожного — свій рушник. Чашки, тарілки стерилізуємо — посудомийна машина виручає, бо забезпечує хороший температурний режим. Час від часу протираємо ручки дверей спиртом. Не бачу потреби купувати якісь дорогі антисептики, які до того ж сьогодні в дефіциті. А стосовно настрою, то всі ми налякані — скільки заробітчан повернулося з–за кордону. Вони, може, й не хворі, а просто на собі привезли заразу.

Всі ми налякані — скільки заробітчан повернулося з–за кордону. Вони, може, й не хворі, а просто на собі привезли заразу.

 

 

    Віктор ТАРАСЕНКО,  ветеран шахтарської праці, заслужений шахтар України, депутат Нововолинської міської ради (м. Нововолинськ):

— Дружина пошила захисні маски, тому й не стали бігати по аптеках у їх пошуку. Запаси продуктів зробили днів на десять. І намагалися весь той час проводити вдома.

Тільки в понеділок, «екіпірувавшись» так, як радять медики, пішов на позачергову сесію. Місто віднайшло кошти для так званих превентивних заходів, і їх почали проводити. Але до оперативності далеко. Тому, як член ради ОСББ, подав ініціативу якнайшвидше взятися за дезінфекцію під’їздів нашого, сусіднього і ще одного будинків, якими управляє один голова. Взяв свій автомобіль, поїхали в «Епіцентр», де придбали необхідні миючі засоби. Прийняли рішення виплатити поки що прибиральницям по 200 гривень матеріального заохочення. Мусимо самі подбати про свою безпеку, а не чекати, щоб хтось нам щось підніс на тарілочці…

 

 

     Тетяна ЯЩУК,  листоноша (смт. Олика Ківерцівського району):

— Марлеву маску нам видали на роботі. Хай не респіратор, але хоч якийсь захист для обличчя від дотику рук. Вона, як нам сказали, багаторазова. Будемо прати, прасувати, щоб знищити вірус. Дали й медичні рукавички. Вдома маю ще й свої, колись придбала. Тепер згодяться. І колега закупила недавно в аптеці кілька пар. Йдемо до людей, то маємо дбати про захист від коронавірусу.

Але не всі з них із розумінням ставляться до ситуації, буває, сахаються від нас, як від чумних. От прийшла колега із Гор’янівки і бідкається, що люди, побачивши її у повній екіпіровці, бояться купувати товари, які їм принесла. Думають, що вона вже захворіла, оскільки у масці.

 

 

     Роман РОМАНЮК,  директор Волинського обласного центру зайнятості (м. Луцьк):

— Маску, одноразову, маю. І не одну. Але користуюся лише тоді, коли заходжу до магазину, аптеки. Намагаюся правильно харчуватися, займатися спортом, відпочивати, бо у боротьбі із будь–якою інфекцією вирішальним є імунітет, захисна сила власного організму.

Як керівник мушу дбати й про здоров’я своїх працівників. В умовах карантину наша структура працює, обслуговуємо людей по телефону. Якщо клієнт наполягає на особистому прийомі, не відмовляємо. Персонал забезпечений засобами захисту. Але ми мінімізували присутність людей на робочому місці. 50 відсотків їх, кожен другий, пішли у відпустки.

 

 

     Андрій БАЗАН,  полковник, викладач курсу «Захист Вітчизни» у Володимирецькому колегіумі (смт. Володимирець Рівненської області):

— Навіть на скутері я їжджу в захисній масці. Прикро, але частина наших жителів не розуміє небезпеки і загрози цієї пандемії та ставиться до рекомендацій несерйозно. Наш заклад на карантині, тому уроки проводжу дистанційно, але такого навантаження не витримує інтернет. Вдома ми не робили ніякого запасу продуктів, хоча самому доводилося спостерігати таку картину. У Володимирці чомусь найбільше скуповують сіль, але паніки вже немає.

У Володимирці чомусь найбільше скуповують сіль, але паніки вже немає.

 

 

     Валентина ЗАЛЕВСЬКА,  берестечківський міський голова (м. Берестечко):

— Терміново у телефонному режимі ми провели засідання виконавчого комітету. Всім підприємцям, які працюють на території містечка, співробітники міськради телефонували особисто. В орендодавців попросили, щоб ті зменшили плату за приміщення для бізнесменів, які тимчасово припинили діяльність. Тим, хто продає продукти, роз’яснили правила торгівлі в умовах карантину. Захисні маски працівники виконкому придбали собі самі.

Щодо моєї сім’ї, то своїх батьків ми з чоловіком переконали не виходити з дому, стараємось, щоб їм було комфортно. Загалом жителі Берестечка зараз ніби усвідомили загрозу. Але ще кілька днів тому змушена була робити зауваження: багатодітна мама із п’ятьма дітьми пройшлася по всіх магазинах, ще й обурювалася, коли я нагадала про карантин.

 

 

     Володимир ЯРЕНЧУК,  голова фермерського господарства «Перлина Турії», депутат Волинської обласної ради (м. Ковель):

— Головне завдання в умовах карантину для мене як керівника господарства — зберегти людей і, звісно, вчасно посіяти все. Оскільки насіння соняшнику, кукурудзи та інших культур замовляємо у Франції, Німеччині, Італії, то намагаємося все робити для того, щоб воно нам надійшло швидше, а не через два тижні. Бо, як кажуть, є час сіяти і час жати. Мусимо не спізнитися, щоб восени не було біди. Для того взяли кредит у сумі 15 мільйонів гривень, перерахували на ті європейські фірми, з якими працюємо вже не один рік, і чекаємо, що от–от надійде. Разом із тим сподіваємося отримати знову ж таки іноземні засоби захисту рослин. З огляду на теплу зиму шкідників дуже багато, тому посіяти — одне, а друге, не менш важливе, захистити сходи.

 Сільське господарство, на відміну від інших народногосподарських структур, не може повністю перейти, особливо зараз, на дистанційну форму роботи. Тому працюємо в мобільному режимі, кожного працівника доставляємо автомашиною до трактора або іншої техніки, на якій він має здійснити певний необхідний обсяг робіт. Маємо все, що потрібно, для індивідуального захисту кожного члена нашого колективу.

 

 

     Алла БАБІНА,  завідувачка відділення алергології Волинської обласної клінічної лікарні (м. Луцьк):

— Не скажу, що наша сім’я завбачливо готувалася до обмежувальних заходів, адже ми — лікарі й відсиджуватися вдома не можемо. Нема змоги їздити громадським транспортом, але у Боголюби медиків підвозять спецавтобусом. Крупами й вермішеллю надмірно не запасалися, продуктові магазини працюють, купую харчі в міру потреби. У раціоні багато овочів і фруктів, але для чоловіка–хірурга, в якого важка робота, знайдеться у холодильнику і сало, й м’ясо, не відмовляємося також від часнику й цибулі. Маємо в «резерві» горіхи, мед, лимони, ягоди журавлини та інші природні ласощі–ліки.

Не скуповували в аптеках препаратів «на всяк випадок». Є жарознижувальний парацетамол, дешевий вітчизняний мукалтин для полегшення відходу мокроти на випадок кашлю, якийсь антибіотик, коли, не дай Бог, буде загроза ускладнення ГРВІ чи грипу. Від коронавірусу, як відомо, ліків нема, тому важливо старатися запобігти зараженню. Я для цього використовую під час прибирання прості, доступні й дієві засоби: харчову соду, мило дитяче й господарське. А головне, про що варто подбати на період карантину, — це оптимістичний настрій, позитивні емоції, міцний сон, від яких залежить стан імунної системи й здатність організму протистояти інфекції.

 Бліц провели Алла ЛІСОВА, Василь УЛІЦЬКИЙ, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Людмила ВЛАСЮК,  Тамара ТРОФИМЧУК, Євгенія СОМОВА, Катерина ЗУБЧУК, Олег КРИШТОФ.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.