ЖІНКА (Поезія Ігоря Павлюка) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.82 € 29.80
ЖІНКА (Поезія Ігоря Павлюка)

Волинь-нова

ЖІНКА (Поезія Ігоря Павлюка)

(присвячується Людмилі Павлюк)

Не було ні радості, ні горя.

Снилася, як небо журавлю,

Жінка, що хотіла бути морем,

I яку, як пісню, я люблю.

 

Десь на сіні, в синіх сінях казки,

Одесную квітки і царя…

Жінку, що зазнала стільки ласки,

Як ікона у монастирях.

 

Спить лисиця їй на білій шиї,

Соболь — на розплетеній косі…

Не свята вона і не повія,

Бо жила й родила, як усі.

 

I коли міняла доля перстень,

Як себе вербина золота,

Жінка впала, наче кров на серце,

Піднялася віями Христа.

 

Хто її у світі цім пригорне?

Коли ангел в’яже сатану,

Жінку, що хотіла бути морем,

В чорно–білий парус одягну.

Ігор ПАВЛЮК, м. Київ.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.