Чому прикордонні райони України дивляться «рашку»? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.91 € 29.62
Чому прикордонні райони України дивляться «рашку»?

Волинь-нова

Чому прикордонні райони України дивляться «рашку»?

За даними соціологічних опитувань, більш як 70 % наших співвітчизників отримують інформацію з національних телеканалів, а понад 40% стверджують, що довіряють їм у питаннях висвітлення новин про події в країні і світі

Із 1 вересня 2018 року в Україні відключили аналогове телебачення. Країна перейшла на цифрове. Компанія «Зеонбуд»,  яка  з  2010–го займалася будівництвом цифрової мережі наземного телебачення в нашій державі стандарту DVB‑T2, взяла на себе зобов’язання забезпечити сигналом 95 % населення. Однак досі цифрове телебачення залишається недоступним для третини територій Західної України, прикордонних областей, які межують із Росією, Білоруссю та Польщею. Саме через передавачі цих країн, які розташовані неподалік кордону, українці дивляться російські канали. Натомість Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення не здійснювала моніторингу виконання ліцензійних умов «Зеонбуду» в частині покриття.

Народна депутатка, перша заступниця голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич (депутатська група «За майбутнє») наголошує, що така ситуація із забезпеченням телебаченням і, зокрема, цифровим сигналом — питання національної та інформаційної безпеки.

«Мене найбільше тривожить відсутність в українців, які живуть у селах, малих містечках, доступу до вітчизняного телебачення. Сільське населення позбавлене дешевої альтернативи телеперегляду та відповідно доступу до загальноукраїнського (приміром, Суспільного) телебачення та місцевих телемовників. Натомість люди дивляться російські зомбуючі канали. У час російсько–української війни пропагандистська повінь на телеефірах — це злочин. Не лише мовники, а передусім держава повинна нести відповідальність за формування інформаційного поля та його якість», — наголошує народна депутатка.

Мене найбільше тривожить відсутність в українців, які живуть у селах, малих містечках, доступу до вітчизняного телебачення. Натомість люди дивляться російські зомбуючі канали.

На Волині в зоні «інформаційної небезпеки» опинилися населені пункти Маневицького, Камінь–Каширського, Ківерцівського, Ратнівського, Володимир–Волинського, Любомльського районів. Як зазначає Ірина Констанкевич у своєму запиті, лише у Любешові — єдиному з чотирьох райцентрів 23–го округу — встановлена передавальна станція, тому і є покриття в радіусі 30 кілометрів.

«Однак в інших районах ситуація критична: в Камінь–Каширському лише у 41 % населених пунктів доступне цифрове телебачення, у Ківерцівському — у 39 %, а в Маневицькому — лише у 6%», — зауважує парламентар.

Ветлівська сільська голова Любов Павлік розповідає, що у селі Ветли Любешівського району, яке всього за декілька кілометрів від білоруського кордону, 80 % мешканців дивляться телевізор через супутник.

«20 %, а це впереважно молоді сім’ї, — через інтернет, сплачуючи 200 гривень щомісячної абонплати. Але для такого перегляду підходять лише сучасні телевізори. Та й далеко не всі можуть щомісячно платити», — розповідає Любов Павлік.

Пенсіонер Микола Омелянчук із села Дубровиця Камінь–Каширського району використовує супутникову антену. «Російські канали «тягнуть» без проблем. І вони там паплюжать Україну і все українське. Ми б хотіли дивитися українські канали, волинські. Тільки як?» — каже чоловік.

Черевахівська сільська голова Валентина Чернишена розповідає, що лише приблизно 10 % мешканців населених пунктів сільради, з яких два — Череваха та Соф’янівка (Маневицький район), — підключили цифрове телебачення.

«Однак ті, хто навіть мають тюнери, не бачать всі 32 канали. Для перегляду доступні 24—30», — зауважує Валентина Чернишена.

Про перебої у роботі цифрового телевізійного сигналу зазначає і депутат ради Цуманської об’єднаної територіальної громади Ківерцівського району Дмитро Копасюк. Він також додає, що регіональних каналів люди не бачать.

«Однак в інших районах ситуація критична: в Камінь–Каширському лише у 41 % населених пунктів доступне цифрове телебачення, у Ківерцівському — у 39 %, а в Маневицькому — лише у 6%».

Під час нещодавнього засідання комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич порушила питання про неналежну роботу Нацради з питань телебачення та радіомовлення щодо телепокриття у прикордонних областях та надання можливостей регіональним каналам мовити в «цифрі». Нардеп зазначила, що це питання порушувалося впродовж шести років. І останні заяви волинських телекомпаній, поданих ще у 2018–му, Нацрада, знаючи критичну ситуацію в області, теж проігнорувала.

Ірина Констанкевич наголошує: задля розв’язання цього питання насамперед держава повинна провести реальний моніторинг цифрового покриття, визначити, яка кількість людей має змогу дивитися цифрове телебачення не за наявними даними карт, а фактично.

«На засіданні комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики ініціюю аудит виконання ліцензійних умов компанією «Зеонбуд». Також — профінансувати з держбюджету у 2020 році побудову загальнонаціонального мультиплексу на базі державного оператора — Концерну радіо­мовлення, радіозв’язку та телебачення (РРТ) й обов’язкове замовлення розрахунку частотних присвоєнь для побудови місцевих локальних мультиплексів для місцевих мовників. Ми повинні зробити все можливе, щоб українці дивилися українські канали. Це потрібно задля нашої націо­нальної безпеки», — зазначає народна депутатка Ірина Констанкевич.

Соломія ДОБРОЛЮБОВА.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.