«Поцілуй мене негайно, інакше я спрямую літак прямо у річку!» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.82 € 29.80
«Поцілуй мене негайно, інакше  я спрямую літак прямо у річку!»

Вони декілька разів збиралися розлучитися, але все одно залишалися разом.

Фото homsk.com.

«Поцілуй мене негайно, інакше я спрямую літак прямо у річку!»

Антуан де Сент–Екзюпері й сальвадорська журналістка Консуело Сунсін познайомилися на світському прийомі у Буенос–Айресі у 1930 році. Він — пілот, директор аргентинського відділення компанії «Аеропосталь», перспективний письменник-початківець, вона — молода вдова гватемальського дипломата та письменника Енріко Гомеса Карилльо

Це було кохання з першого погляду. Антуан забажав показати Консуело нічну Ріо‑де–ла–Плата з висоти пташиного польоту, і дівчина погодилася, вперше в житті сівши у літак. Там, у небі, як згодом напише у своїх спогадах Консуело, він шантажем випросить у неї поцілунок: «Поцілуй мене негайно, інакше я спрямую літак прямо у річку!».

За кілька тижнів після знайомства Консуело отримала довгий, на вісім сторінок, лист від Тоніо, який він закінчив словами: «З вашого дозволу — ваш чоловік». Втім офіційне одруження подружжя Екзюпері відбулося не швидко. Насправді Антуан після заручин умовив кохану переїхати в орендований ним будинок ще до весілля. А зареєструвала пара свій шлюб у квітні 1931 року у Франції — в Ліонській мерії…

Потім розпочалися будні дружини льотчика. Він літав, а вона залишалася одна, облаштовувала будинок і чекала, чекала, чекала… Для відкритої, звиклої до спілкування темпераментної аргентинки це було нестерпно. Але не стільки мучила її самотність, скільки постійний страх за життя коханої людини. На її переживання Тоніо відповідав: «Таке життя дружини льотчика».Тоді Консуело ще не знала, що життя дружини льотчика — насправді не таке складне, як життя дружини відомого письменника.

Лише у 1998 році марсельський рибалка виловив браслет Антуана із викарбуваним на ньому ім’ям «Консуело»…

Книга «Нічний політ» і так доволі відомого на той час Екзюпері робить його просто шалено популярним. Подружжя переїздить до Парижа у квартиру Консуело, яку їй залишив у спадок колишній чоловік. А там, у Франції, на Тоніо вже чекає натовп шанувальників, журналістів… Він стає бажаним гостем на усіх світських раутах, отримує листи–зізнання від своїх читачок. Він міг по кілька днів не ночувати вдома, а коли повертався і зустрічався з очевидними претензіями дружини, то говорив, що таким є тягар слави, але без неї, без своєї Консуело він був би ніким, і ця слава також належить їй. Проте з собою на всі ці посиденьки все‑таки не брав… І тоді «маленький сальвадорський вулкан» (так називали Консуело друзі Екзюпері) вибухнув. Жінка влаштовувала публічні скандали з істериками. Він волів утекти від них, а не вирішувати. Антуан зняв собі окрему квартиру, а для Консуело — поверхом нижче. Ось так вони і жили в одному будинку, але нарізно. Консуело все частіше переживала нервові зриви, і от одного дня Антуан, за порадою друзів, відвіз її до психіатричної клініки у Берні. Вона благала забрати її, але він зробив це лише згодом, коли їхні спільні друзі наполягли на цьому. Потім у подружжя знову були і перемир’я, і взаємні зради, вони кілька разів збиралися розлучитися, але все одно залишалися разом.

Але була й інша, світла сторона стосунків Екзюпері, сповнена любові та пристрасті, спільних пошуків прекрасного, тонкого відчуття навколишнього світу. Антуан не міг жити без Консуело. Він кликав свою  кохану  й  у  морфійному мареві, коли із 32 переломами та знівеченим обличчям лежав у госпіталі після страшної авіакатастрофи. І вона віддано прибігала на порятунок… У моменти народження найвидатніших творінь Тоніо Консуело також була поряд. Це вона винайняла будинок у Норт–Порті, обладнала для чоловіка кабінет, коли він творив свого найвідомішого «Маленького принца». Екзюпері писав про себе, бо у його душі завжди жив цей маленький зоряний хлопчик, який зрештою усвідомив, що «ми у відповіді за тих, кого приручили», і закарбував образ коханої у ніжній квітці, яка все ж має шипи, бо їй потрібно захищатися… Консуело була його найнадійнішою посадковою смугою, куди він завжди повертався, понівечений світськими інтригами, військовими польотами.

А одного дня Антуан таки не прилетів на її поклик. У 1944–му майор де Сент–Екзюпері зник безвісти, не повернувшись із розвідувального польоту над Середземним морем. Десятиріччями його загибель залишалася загадкою. І лише у 1998 році марсельський рибалка виловив браслет Антуана із викарбуваним на ньому ім’ям «Консуело»…

Марина ЛУГОВА.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.