Дистанційне навчання: головне — ​не зійти з розуму - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.38 € 33.43
Дистанційне навчання: головне — ​не зійти з розуму

Навчання має бути спрямоване на розвиток дитини, а не на оцінки та звітність.

Фото pixabay.com.

Дистанційне навчання: головне — ​не зійти з розуму

— У мене 10 балів за твір з англійської мови, — ​хвалиться дружина. — А в мене ​десятка за самостійну роботу з географії, — ​сміюсь у відповідь. Жінка помагала меншій доньці з іноземною, а я — ​старшій — ​із «факторами, які впливають на демографічну ситуацію»

Василь УЛІЦЬКИЙ, заступник головного редактора «Газети Волинь»

Один із таких факторів, до речі, — ​рівень народжуваності, який закликав піднімати під час карантину Президент Зеленський. Про його пропозицію, звісно, у розмові з дитиною не згадую, а про себе думаю, що правильним закликом з боку глави держави було б «постаратись не повбивати одне одного» у період, коли сім’я багато тижнів поспіль замкнена у чотирьох стінах.

Дистанційне навчання стало для багатьох родин справжнім випробуванням — ​зі сльозами та істериками.

— Людоньки, як ви встигаєте? — ​панікує мама доньчиної однокласниці у батьківській групі у вайбері. — 10-річна дитина не може сама спланувати, знайти, вивчити, виконати і прозвітувати про зроблене. А я, попри карантин, і далі працюю!

— Я вичитала, у кого після карантину залишаться не помитими вікна, — ​той злочинець. Боюсь, що руки не дійдуть, бо хоч і працюю дистанційно, ​розриваюсь між дітьми та комп’ютером, — ​пише інша мама.

 Головне нині — ​не будь-що опанувати нову навчальну програму, а зберегти нормальне психічне здоров’я батьків, дітей і вчителів.

Дистанційне навчання справді жорстко переформатувало графік батьків та дітей. Особливо важко стало тим, хто продовжує працювати чи робить це з дому. Мами і тати були змушені стати викладачами з десятків предметів, розібратись (як, втім, і вчителі) із онлайн-платформами — ​сайтами, соціальними мережами, спеціальними програмами на зразок Zoom, налагодити процес навчання і контролю. Адже без батьківської підтримки навіть для найдисциплінованішої 7–12-річної дитини це непросте завдання. Коли нова тема, яка самостійно опрацьовується, «не йде», а поруч — ​гаджети, телевізор, іграшки, м’яч, що «школяр на дому» вибере? Є маленький шанс, що сяде виготовляти ляльку-мотанку, яку задав вчитель праці, але навряд. Швидше за все, рука потягнеться до гаджета з улюбленою грою «Бравл старс»…

Ми пробували шукати вихід у складанні плану. Так справді легше. Але що в той план далі вписувати, якщо уряд видав дивну заборону навіть на прогулянки у парку, ніби там на нас віруси з дерев скачуть?

Словом, усі ми повинні усвідомлювати, що теперішня ситуація — ​нестандартна. Що навчальний процес — ​не звичний, а карантинний. І головне в ньому — ​не будь-що опанувати нову навчальну програму, а зберегти нормальне психічне здоров’я батьків, дітей і вчителів.