Кораблик із твоїх долонь - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.29 € 33.55
Кораблик із твоїх долонь

Звабливиця-буря полетіла в обійми іншого.

Фото pinterest.com.

Кораблик із твоїх долонь

Він складав руки човником, вона ховала у них своє обличчя. Пливла в тім кораблику у невідомість. Його теплі долоні були для неї океаном кохання, який починався з його погляду і не мав кінця-краю…

У голубій неосяжності небес зітхали їхні ангели. Вони ж не чули…

Почуття писали поему, чисту, як сповідь. Мрії сходили квітами. Закоханими милувався старий втомлений світ. І чепурився, коли вони спішили на побачення, аби посидіти поруч, послухати їхній шепіт і забути про все…

Доля сумно дивилась на них. А вони називали її щасливою…

– Ти завжди будеш моєю весною, – казав він і цілував її волосся золотисто-пшеничного кольору. – Лише не втечи…

– А ти – моїм стиглим сонцем. Я люблю тепло, – жартувала вона.

Життя і кохання – непередбачувані. Сповнені випадковостей. Прости…

Час зупинився в задумі. Він знав: їхні почуття обернуться в холодний спомин.

…Незнайомку, яка вкрала його серце і їхнє кохання, він зустрів випадково. Вона увірвалася в його життя, наче буря. Він шаленів від її відвертості, безтурботності, зваби. І каявся перед тією, яка не стала його вічною весною:

– Життя і кохання – непередбачувані. Сповнені випадковостей. Прости…

Вечір ховав її сльози. Його зізнання стало для неї болем. Нічого не сказала. Пішла назавжди…

…Минули роки. Звабливиця-буря полетіла в обійми іншого. А в його спогади повертається недолюблена весна. Про неї нагадує зоряна ніч, жовта пелюстка запаленої свічі і її слова: «Я попливу в кораблику твоїх долонь…»

Ольга ЧОРНА