Як стати... коханкою академіка - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.74 € 32.52
Як стати... коханкою академіка

Хлопці! Пам’ятайте: якщо ви як справжній чоловік не ночуєте вдома, то звільняєте місце для ночівлі іншому справжньому чоловікові.

Карикатура з сайту minfin.com.ua.

Як стати... коханкою академіка

Історія трапилася за радянських часів. Звичайний санаторій Академії наук у Трускавці, заповнений співробітниками середньої руки. Процедури, прогулянки, післяобідній сон — загалом нудьга страшенна

І тут поповзли чутки: повинен приїхати академік! Подія. І справді якось одного дня допитливі співробітниці побачили, як під’їхала новенька «волга», з якої вийшов солідний сивочолий чоловік. Симпатичний.

За ним дріботіла непримітна літня жіночка — дружина. Пара поселилася в санаторії і стала відпочивати та лікуватися. Дружина знаменитості постійно метушилася навколо чоловіка, піклувалася. Той приймав усі турботи із прихильністю.

А в їдальні посадили їх поруч із молодою красивою жінкою. Дама кілька днів вивчала обстановку. Оцінила — і пішла в атаку. Адже академік — це ж такий шанс, та й навіщо йому поруч така сіренька бабуся?

І поступово (панночка була грамотна і підступна) почав зав’язуватися курортний роман. Уже вони і гуляють разом, і на лавочках сидять, і… Одне слово, любов не на жарт.

Молода спокусниця тільки засміялася – невже не зрозуміло, що на зарплату академіка можна організувати прекрасний платний догляд.

І коли все стало очевидним, дружина не витримала і пішла з’ясовувати стосунки із загарбницею. Дуже ввічливо поцікавилася: «Скажіть, будь ласка, навіщо вам мій чоловік?».

У відповідь — купа тріскучих та пафосних фраз про кохання, свободу, долю та несподівану зустріч. Літня жінка не вгамовувалася: «Але ж знаєте, він дуже хвора людина. За ним потрібен постійний догляд, до того ж він повинен дотримуватися суворої дієти, це все не кожна жінка витримає».

Молода спокусниця тільки засміялася — невже не зрозуміло, що на зарплату академіка можна організувати прекрасний платний догляд, зовсім не обов’язково при цьому перетворюватися на таку замучену турботами істоту, як її співрозмовниця.

Літня пані кілька секунд здивовано дивилася на нахабну молодицю, потім спокійно повідомила: «Розумію. Але справа в тому, що академік — це я».

Ніна САВЧИНА, intermarium.com.ua.