У великих букетах майстриня не стримує політ фантазії.
У композиціях Надії Мартиненко стільки яскравих емоцій і гармонії, що її називають Клодом Моне у флористиці
Найбільше мені запам’ятався велосипед із кошиком квітів на багажнику — він довгий час якогось літа стояв під вікнами салону, пройти без усмішки повз цю красу міг, здається, тільки геть черствий перехожий
Останніх пів року «Салон квітів» у Володимирі-Волинському стояв пусткою. Та за декілька днів до Нового року там усе ожило, за склом вітрин знову поселилися квіти. Власниця салону, нововолинянка Надія Мартиненко, пережила певне переосмислення свого бізнесу, зрозуміла, що це передусім — родинна справа. Тож, відсвяткувавши на Миколая 6 років володимирській філії, сама стала тут до роботи. Хоча чи можна словом «робота» назвати процес створення її шедеврів?
Слова тут зайві. Ці композиції треба побачити. Принаймні на сторінці салону у фейсбуці чи інстаграмі — найвибагливіший ваш смак буде задоволено.
Мав бути салон краси
Починали зовсім з іншої ідеї. У Нововолинську мали приміщення. Кума і дуже близька подруга була хорошим майстром з чудовою репутацією і купою постійних клієнтів, тож салон краси, в якому сама Надя збиралась бути адміністратором, за усіма прогнозами, мав би їм вдатися. Чоловік готував документи, займався проводками–витяжками, на робочих місцях уже висіли дзеркала, були замовлені солярій і мийка для волосся. Ось–ось мали відкритись, та подруга на початку жовтня… померла. Втрата близької людини на певний час зв’язала їм руки. Справу заморозили. Надя — якраз удруге вагітна. Довго ще не знали, куди їм приткнутись із тим приміщенням і нездійсненими планами.
Та народилась Домінічка, весна саме вступала у свої права. І ось 8 березня Надя разом із обома своїми дівчатками вирушила містом у пошуках гарного букета для найкращої подруги. За дві години, каже, не знайшла жодної квітки, яку б хотіла подарувати. Поверталась додому з уже готовим рішенням. Прийшла і заявила чоловікові: тепер вони займатимуться квітами.
На одному кущі — 15 сортів бузку
Саме та подруга, якій шукала букет, знайшла для них курси флористики у Луцьку. І вони з чоловіком і маленькою грудною донечкою, якій було близько чотирьох тижнів, майже місяць щодня виїздили до Луцька.
Так її чоловік Віктор Мартиненко теж став флористом. Хоч ми його знаємо передусім як священника, відомого своєю особливою, сміливою позицією у житті тоді ще церкви МП. Нині він служить у ПЦУ.
Сама ж Надія була відома як співачка. Здобуваючи в університеті музичну освіту, паралельно співала у колективі «Нота Нео». Продовжувала їздити з Нововолинська до Луцька на репетиції й виступати, уже будучи мамою двох дівчаток, але після народження сина Веніаміна на сцену більше не вийшла.
Надія до кожної квіткової композиції підходить креативно, любить спілкуватися з клієнтами, не раз той, хто прийшов за однією трояндою, може вийти із салону з букетом.
«У мого чоловіка дуже велика любов до всього, що росте на землі», — розповідає Надія про сад і великий город, який мають у селі: їхній дачі уже 15 років, літо проводять саме там. Виявляється, у їхньому садку є кущ, на якому 15 сортів бузку — щороку по кілька гілочок Віктор Мартиненко прищеплює. Він також любить з усіх усюд замовляти по кілька насінин чи цибулин нових квітів, аби дружина «мала ексклюзив», усе це в них добре росте. Мають свою невеличку плантацію з гортензіями, різні сорти лаванди, лілії, альстромерії, еустоми, духмяного горошку. «Коли дозріває наша квітка, мені класно, бо завжди свіженьке зрізаю потрошки. Це збагачує асортимент», — розповідає закохана у красу Надя.
Поєднували непоєднуване
Але коли вони вісім років тому починали, українських квітів не використовували. Постачали їм хороші сорти з Еквадору чи Голландії. Причому тоді, каже Надя, гуртівні у Луцьку були кращими, ніж у Львові.
Відкрились 4 березня (рівно за рік після народження ідеї про квітковий бізнес) на околиці Нововолинська, але все тут було особливим і незвичним — тож клієнтів вистачало. На той час інші квітникарі продавали троянди у целофані чи з пластиковою стрічкою, блискітками посипали. А Мартиненки запропонували природну упаковку: різноманітний папір, тканину, флізелін, бархат, різні мережива. Модно було, та й зараз також, просто підбити букет листям, щоб виглядав максимально природно. Ніколи в салоні не було фарбованої квітки.
Залежно від сезону ходили в ліс і збирали шишки, жолуді, кору дерев, мох. Для пасхальних композицій брали лозу, пір’я, весняні котики. Якісь бубочки на кущах живоплоту чи щось інше цікаве Надія побачить — зріже. Тут мох, а тут золота смужка зі звичайного, але гарного паперу — і ось поєднання непоєднуваного, за що чіпляється око і що дає оригінальність та новизну .
Не букет, а витвір мистецтва
Якось задумалась: роблять же букет зі 101 троянди, а чому не зробити величезний комбінований мегабукет? І зайнялася цим. Причому хтозна, що більше тут спрацювало: знання із флористики чи природний хист. У її композиціях стільки яскравих емоцій і гармонії, що це можна порівняти з полотнами імпресіоністів. Такий собі Клод Моне у флористиці.
Надія має свій почерк, якому зраджувати не хоче. До кожної квіткової композиції підходить креативно, любить спілкуватися з клієнтами, не раз той, хто прийшов за однією трояндою, може вийти із салону з букетом. Дехто не задоволений високою ціною. «Але ж це витвір мистецтва, він не може бути дешевий», — пояснює. Ціна — від 350 до 3000 гривень. «Ну не можу я зробити букет за півтори сотні!» — стверджує Надя і ділиться, що створити його деколи вдається і за 3 хвилини, і за 15, а буває, що й півтори години працюєш. Причому, додає, великі композиції скласти швидше, бо там вона не обмежена в бюджеті, тож може не стримувати політ фантазії.
За кілька хвилин розпитувань, для кого квіти, малює собі в уяві образ, оглядає наявний товар — і вперед! «Звичайно, люди за малі гроші інколи хочуть шикарного результату. Може, і краще було б відійти від своїх принципів, узяти дешевшу квітку чи упаковку. Але не хочеться», — дотримується у своїй справі саме такого підходу.
До клієнтів — із любов’ю та довірою
Щоразу хвилюється, коли віддає готовий букет, бо хоче, щоб замовник був задоволений на 150 %. Є беземоційні люди. «Не було емоцій — і в мене настрій падає. Та радію, коли через два–три дні мені скидають фото і дякують. Дехто хвалиться, що квіти стоять дуже довго». Є постійні клієнти у Нововолинську, Володимирі, замовляють і в Луцьк. Везуть букети на урочистості у Київ, Житомир, Хмельницький, Львів. Надя навіть відра свої дає прямо з водою чи ящики, щоб довезли свіжими. Люди дивуються, що так просто усім довіряє. Проте весь інвентар повертають.
Вона також забезпечує доставку квітів для клієнтів з за кордону, які тут хочуть привітати своїх коханих чи рідних. Найчастіше з нею зв’язуються через вайбер чи інший месенджер. «І питання номер один для багатьох — як скинути кошти. А для мене головне питання — як професійно надати послугу. Деколи наш кур’єр доставляє квіти до адресата раніше, ніж замовник їх оплачує. І знову дивуються, як я так довіряю?» Але на 8 Березня чи на Валентина навіть фізично неможливо проконтролювати всі проплати. Лише потім, підбиваючи підсумки, бачить, що дехто скидає навіть більше — на шоколадки, на чай, на сюрпризи. Вона і сама любить постійним клієнтам додавати в доставку якісь компліменти від себе, як–от цукерки.
Колись одночасно три її учениці пішли в декрет. І Надіїна мама, яка досі боялась і доторкнутись до такого вишуканого краму своєї дочки, мусила стати їй на допомогу. І ось тепер і в неї виходять шикарні композиції.
Обидві доньки Мартиненків також цікавляться справою. Свої перші роботи вони виконували, коли Марті було чотири, а Домініці — рік. Завжди готовий допомогти й чоловік, уміє підтримати, коли часом опускаються руки. Тож родинна справа, марку якої Надія Мартиненко так високо тримає, має всі шанси квітнути й далі.
Світлана КОШИРЕЦЬ.
