На Волині громада відстоює українську церкву: «Якщо в документах усе добре, чого ви так боїтеся, батюшко?» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.04 € 32.79
На Волині громада відстоює українську церкву: «Якщо в документах усе добре, чого ви так боїтеся, батюшко?»

Фото із фейсбук-сторінки Юрія ЗАРАФУТДІНОВА.

На Волині громада відстоює українську церкву: «Якщо в документах усе добре, чого ви так боїтеся, батюшко?»

У селі Борочиче на Горохівщині прихильники Православної церкви України (ПЦУ) хочуть молитися в рідній церкві, але не можуть… зареєструвати новий статут

«Нам, жителям села Борочиче, які ще в січні 2019 року, коли Православна церква України отримала Томос про автокефалію, заявили про своє бажання перейти в лоно ПЦУ, досі доводиться потерпати від обіцянки, яку дав ще тоді настоятель Свято-Іллінського храму отець Юрій Зарафутдінов» (на фото), — ​йдеться в листі мешканців на адресу редакції.

Перші збори церковної громади з цього приводу відбулися 27 січня 2019-го. Не переповісти тієї великої радості, яку ми тоді відчували, бо наш духовний наставник, вислухавши рішення 120 присутніх на зборах жителів села, обіцяв перейти разом із вірянами в лоно рідної Православної церкви України. Ми гордилися, що отець Юрій поважає нашу думку, що любить Україну, яку сьогодні на Донбасі доводиться боронити від російського агресора, проливаючи кров. Довірили йому бути головою зборів, зібрали більше 300 підписів про омріяне рішення зректися врешті ворожого московського духу у своїй святині. Й… поплатилися за це, бо замість дотримати слова духівник, який перед Богом присягав служити людям, привселюдно зрікся своєї обіцянки, промовивши вже 9 лютого на чергових зборах таке: «Я нікого не благословляв хрестом на те, щоб збирати підписи. Тому за свої неправильні дії або такі дії, якими я налаштував тих людей проти тих, прошу пробачення. Я був налаштований, але моя батьківщина — ​це Царство Небесне і життя вічне, до якого хочу дійти всіма канонічними, правильними шляхами».

То йшли би собі, отче Юрію, тією дорогою, а не сіяли інтриги, які не личать священнику. Навіщо було тішити неправдивими обіцянками прихильників ПЦУ? Вас ми таки мусимо запитати, куди подівся той перший протокол загальних зборів, доки ви рік водили нас за носа, ніби вичікуючи: може, вдасться зберегти парафію МП у селі, де 30 літ тому замайорів, можливо, перший в Україні синьо-жовтий прапор?

Ми гордилися, що отець Юрій поважає нашу думку, що любить Україну, яку сьогодні на Донбасі доводиться боронити від російського агресора, проливаючи кров.

Ви ж самому єпископу Рівненському і Сарненському Гавриїлу обіцяли, що підготуєте всі документи до жовтня 2019 року. То це ваша честь чи безчестя? Прикро лише за тих односельчан, на яких ви дивитесь, наче на бездумних, неосвічених, затурканих лукавством українців, знаючи при цьому добре, кому служите. В іншому випадку не розділили б село.

Час біжить, а ми не склали руки, тому сьогодні хочемо розповісти, як після отримання від митрополита Луцького й Волинського Михаїла розпорядження про те, що парафія Свято-Іллінського храму села Борочиче прийнята в клір Волинської єпархії ПЦУ, відстоюємо своє право молитися в цій церкві, зайнявши по праву місце в українській святині, збудованій нами.

Отже, на підставі рішення про зміну підлеглості в канонічних та організаційних питаннях, прийнятого 9 лютого 2020 року на загальних зборах релігійної громади Свято-Іллінського храму села Борочиче, було зібрано пакет відповідних документів і 25 лютого 2020 року подано його до Волинської обласної державної адміністрації з метою реєстрації статуту громади в новій редакції у зв’язку з переходом у лоно Православної церкви України.

Очевидно, в чиновників були вагомі причини, щоб ми чекали відповіді майже два місяці. Трохи дивувалися, бо інші церкви Горохівщини, які теж проходили цю процедуру, раділи позитивному вирішенню питання вже через кілька днів. Нам же в листі, який ми отримали 22.04.2020 року (лист (№ 463/15/2–20 від 07.04.2020), начальник управління культури з питань релігій та національностей Ольга Чубара відповіла: «18 лютого настоятель релігійної організації «Свято-Іллінська громада Волинської єпархії Української православної церкви села Борочиче Горохівського району Волинської області» Юрій Зарафутдінов поінформував обласну державну адміністрацію про те, що 14 лютого відбулися загальні збори релігійної громади, на яких одноголосно (386 осіб) було прийнято рішення про підтвердження канонічної приналежності релігійної організації до УПЦ. До листа було додано протокол зборів на нотаріальному бланку та список присутніх».

Така чергова неправда, яку священнослужитель не побоявся представити владі, чесно кажучи, знову обурила, хоч і не подивувала. Ми ж офіційно заявляємо, що в селі про проведення зборів, про які священник проінформував посадовців, ніхто з прихильників ПЦУ не чув. Тому ми вирішили шукати правду в тих, кого він безсоромно обманув. І паралельно звернулися в те ж управління з проханням, щоб нам дали можливість ознайомитися з документами про міфічні збори, з копіями звернення Юрія Зарафутдінова й протоколу від 14.02. 2020 року, а найважливіше — ​зі списком тих 386 осіб, які поставили свої підписи «за» приналежність до УПЦ МП.

У листі-відповіді від 26 травня 2020 року № 622/15/2–20 нас інформували, що настоятель храму Зарафутдінов Ю. Р. і голова зборів Кобук Р. І. повідомили управління культури 20.05.2020 року, що релігійна громада не дає згоди на надання нам копій протоколу та списку присутніх на їхніх зборах.

Чому? Що приховує Юрій Зарафутдінов у тих документах? Хіба пасує священнику, який має бути совістю своєї пастви, так поводитися? Якщо в документах усе добре, чого ви так боїтеся, батюшко? Як і годиться, скличте збори, вийдіть до всіх нас і, дивлячись у вічі, зачитайте прізвища односельців, які підтримують на чолі з вами УПЦ у нашому селі.

Людмила Сасовець, Людмила Прокопчук і Віктор Холонівець розповіли митрополиту Луцькому і Волинському ПЦУ Михаїлу про бажання великої кількості своїх односельчан молитися рідною мовою.
Людмила Сасовець, Людмила Прокопчук і Віктор Холонівець розповіли митрополиту Луцькому і Волинському ПЦУ Михаїлу про бажання великої кількості своїх односельчан молитися рідною мовою.

  «Із метою з’ясування обставин та недопущення виникнення конфліктних ситуацій у релігійній громаді» ОДА звернулася до Горохівської РДА щодо реєстрації статуту вищезазначеної релігійної громади у новій редакції. Отримавши таке звернення, працівники райдержадміністрації скерували листи до голови Мар’янівської селищної ради та представників релігійної громади (голові зборів від 09.02.2020 та голові невідомих зборів від 14.02.2020) із проханням надати достовірну інформації щодо проведення належним чином зборів парафіян із документальним підтвердженням. До честі голови Мар’янівської ОТГ Олега Басалика, в інформації від 09.06.2020 № 318/02–09/2–20 йшлося, що «збори парафіян Свято-Іллінської релігійної громади, які виявили бажання змінити конфесійну підлеглість з УПЦ до ПЦУ, відбулися 09.02.2020 на території Свято-Іллінського храму села Борочиче за участі парафіян, громадськості, журналістів у мирний спосіб, про що було складено відповідний протокол № 1 від 09.02.2020 з додатком про список присутніх громадян. Подія висвітлювалась у ЗМІ: «Горохівський вісник» та «Волинь-нова».

Нагадаємо, що тоді Віктор Холонівець, голова загальних зборів релігійної громади, які пройшли 09.02.2020 і про які інформує Мар’янівська селищна рада, надав 02.06.2020 відповідь Горохівській РДА та копії всіх підтверджувальних документів, у тому числі й протоколу та списку присутніх осіб, статуту релігійної громади, витягу з єдиного державного реєстру. Натомість представники нікому не відомих зборів, які нібито відбулися 14.02.2020, надали в РДА лише копію протоколу № 2 від 14.02.2020, проте будь-якої інформації щодо проведення зборів парафіян та списку присутніх на них райдержадміністрації знову надано не було.

Отримавши таку інформацію, Горохівська РДА скерувала відповідь Волинській ОДА листом від 19.06.2020 № 1199/31/2–20, де описала ситуацію на підставі наданих їй документів. Дивно, але обласні чиновники не взяли до уваги інформацію Горохівської РДА, а, спираючись лише на аргументи Юрія Зарафутдінова, знову відмовили нашій громаді в реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції розпорядженням голови Волинської ОДА від 14.07.2020 № 398.

Зі слів жителів Борочича, представники УПЦ МП ходили по хатах і просили … поставити підпис за діючого священника Юрія Зарафутдінова. При цьому ніхто не казав людям, що підписуються вони за те, щоб у селі залишився храм Московського патріархату.

Чому борочичівська церковна громада ПЦУ отримує таке протистояння? Ми ж лише хочемо справедливості на своїй землі: зареєструвати Статут рідної Православної церкви України. Що це за таємничість, схожа на кадебістську в радянські роки? Йдеться ж не про особисте життя батюшки Зарафутдінова, а про церкву, збудовану громадою, про українство, серед якого мають підростати наші діти.

У селі досі нічого не змінилося. Ніби застій у 1980-х роках. У церкві й далі вкорінюється московський дух. Хоча всі знають, що збори релігійної громади 14.02.2020 не проводилися, але нічого з цим вдіяти не можуть. Зі слів жителів Борочича, представники УПЦ МП ходили по хатах і просили … поставити підпис за діючого священника Юрія Зарафутдінова. При цьому ніхто не казав людям, що підписуються вони за те, щоб у селі залишився храм Московського патріархату.

Ми запитали Юрія Зарафутдінова, де і коли взимку йому вдалося провести секретні збори 14.02.2020 в п’ятницю (робочий день) на 386 осіб? То він, вже вкотре позичивши очі в Сірка, відповів, що на зборах не обов’язково бути присутнім, а людей можна опитати по… телефону. Цим підтвердив, що підписами в протоколі ввів в оману ще й обласних посадовців. До слова, про таємні збори 14.02.2020 не знали навіть парафіяни, які співають у церковному хорі, а люди, яким вдалося побачити ті списки присутніх із 386 осіб, кажуть, що в них вписано багато людей, котрі проживають у Львові, Луцьку, навіть у Києві, й у сільській церкві бувають рідко або й зовсім не відвідують храм. Є прізвища тих, які на час зборів були на заробітках у Польщі, а також неповнолітніх осіб. Місцями стоять підряд підписи, зроблені однією рукою.

…У селі через це панує гнітюча атмосфера. Болить, що ще недавно дружні люди тепер можуть не вітатися і не розмовляти між собою. Навіть між рідними є незгоди. Хто ж, як не духовний наставник, має помирити односельчан мудрим рішенням, гідним істинного українця?

Жителі села Борочиче Віктор ХОЛОНІВЕЦЬ, Євгенія СТАСЮК, Людмила САСОВЕЦЬ, Галина ДМИТРУК, Ольга ВІТЮК, Віктор ВІТЮК, Раїса НОВОСАД, Людмила ПРОКОПЧУК, Микола ЮХНО та інші.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.