Містика, традиції і церква: що особливого у волинських селах Хмелів та Хмелівка - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.71 € 33.08
Містика, традиції і церква: що особливого у волинських селах Хмелів та Хмелівка

Колись у цих селах вирощували сировину для пива – хміль.

Усі фото Ірини КРАВЧУК.

Містика, традиції і церква: що особливого у волинських селах Хмелів та Хмелівка

Села-сусіди у Володимир-Волинському районі знамениті тим, що тутешні свекрухи вміють «переробляти» невісток

Подорож ми розпочали з Хмелева, але потрапити до села виявилося непросто. Керуючись дорожнім знаком, повернули на ґрунтовий шлях, та вже через кілька десятків метрів були змушені вертатися: подолати велетенські ями та грязюку не змогли. Як з’ясувалося згодом, цією дорогою селяни користуються тільки влітку, коли дуже сухо, в інші пори року добираються манівцями.

 Таким чином спочатку дісталися Хмелівки. Притрушені снігом хати, триметровий металевий колосок — символ колишнього колгоспу, стара крамниця з вивіскою «Кафе–магазин», бабуся у в’язаних рукавицях, яка помалу обходила слизькі ділянки, й далекий гавкіт собак — таким було моє перше знайомство із селом.

Читайте також: Волинський Бандера зняв сережку з вуха, обрізав волосся і сам виховує синів (Фото, відео).

Біля будинку сільради зустріли мешканку сусіднього Хмелева Людмилу Калашник. Виявилося, у Хмелівку приїздить на роботу: працює касиром Зимнівської ТГ. Єдине засмучує жінку — села невпинно вимирають.

— Кому пощастило, той тут десь влаштувався, а кому ні, змушений їхати на заробітки в Литву, Польщу, Італію. А молодь у пошуках кращого життя тікає до міста, — бідкається жінка.

 За її словами, проблем вистачає, та колорит села нікуди не зник. Жінки тут справжні рукодільниці: шиють, в’яжуть, плетуть, тому на празники — всі у вишиванках. Також пані Людмила хвалиться тутешніми свекрухами: мовляв, дуже вміло вони «перероблюють» невісток. А на зимові свята місцеві жителі ходять колядувати, посівати, щедрувати й готують не звичайну кутю, а «справжню»:

— Ми не купуємо пшеницю на таку страву, а домашню в ступі товчемо, замочуємо. А ще масло домашнє робимо, бо воно легені очищає…

Ви лише уявіть, скільки сил жителька Хмелівки Оксана Сокол  доклала, аби створити ці картини!
Ви лише уявіть, скільки сил жителька Хмелівки Оксана Сокол доклала, аби створити ці картини!

 

Читайте також: Закохана бабуся з Волині: «Не слухай нікого. Побут почуття не вбиває. І щастя не в грошах…».

А голубці – особлива страва. За словами селянок, вдаються завжди, бо готуються з любов’ю. Та найсмачніші крутить 96-річна Ганна Карпюк. Каже, що готує їх за особливим рецептом: «Вони пісні. Гречку додала і картоплю, ви таких ніде не спробуєте». До речі, бабуся у своєму поважному віці не тільки куховарить, а й з грядками легко справляється: «Сама картоплю копаю, цибулю саджу і город полю...»

Найстаріша мешканка Зимнівської ТГ голодним нікого  не відпустить.
Найстаріша мешканка Зимнівської ТГ голодним нікого не відпустить.

 Та найбільша тутешня біда, на думку Людмили Калашник, не безробіття і навіть не погані дороги, а… горілка: «На два села — два магазини й бар, там і випивають». Cвоєю чергою місцевий учитель історії Євген Цись припускає, що пиячать десь 70 відсотків тутешніх чоловіків.

Цією дорогою селяни користуються тільки влітку, коли дуже сухо, в інші пори року добираються манівцями.

Пан Євген у школі працює вже 40 років. Свою роботу називає покликанням. Це було помітно: тільки переступили поріг кабінету, педагог відкрив папку з власними дослідженнями й почав розповідати: «Є легенда, що поселення назвали на честь Богдана Хмельницького, та це неправда, бо у рік їхніх заснувань, того ще на світі не було. Насправді ж тут вирощували хміль, тому й найменували так».

Історик Євген Євгенович про рідний край може розповідати годинами.
Історик Євген Євгенович про рідний край може розповідати годинами.

 Поки вчитель говорив про поляків, царську Росію і ремесла селян, у мене мимоволі виникло відчуття, ніби опинилась у класі 6–му. Та ностальгічні думки перервав стурбований голос історика: «У Хмелеві людей було багато, а в Хмелівці — кілька хат, нині — навпаки… Хотілося б, аби села з'єдналися, але такого не буде — завелика відстань».

За словами місцевого дослідника, єдине, що відрізняє поселення, — люди: «Споконвіків вважали, що хмелівці добріші за хмельниківців. А ще у Хмелеві селяни швидше відійшли від комунізму, а жителів Хмелівки довго називали комісарами».

Посеред поля у Хмелеві приблизно на кордоні сіл–сусідів блищить купол Свято–Михайлівської церкви. Згідно з інформацією про 350–річну святиню у мережі, її дивне розташування — 3 кілометри від хат — залишається загадкою, та місцеві жителі пояснили, що колись там було село, яке спалили поляки: «Так і напишіть: спалили! Навіть бабця одна побожна отут, навпроти церкви, жила…».

350-річна місцева церква збудована без жодного цвяха.
350-річна місцева церква збудована без жодного цвяха.

 Розповіли селяни і містичну історію: «На велике свято один чоловік возив сіно. Казали йому старі люди, що не можна в святий день нічого робити, та він не послухав. А погода була така гарна, як раптом із ясного неба вдарив грім… На смерть його забило».

Ірина КРАВЧУК.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.