Поліський пасічник добуває малиновий та крушиновий меди - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.98 € 31.81
Поліський пасічник добуває малиновий та крушиновий меди

Софія і Соломія Городи залюбки смакують лісовим медом із татусевої пасіки на хутірському дворі Озимиця.

Фото Юлії Музики.

Поліський пасічник добуває малиновий та крушиновий меди

Понад сотня хутірських вуликів Олександра Города із села Комарове Камінь-Каширського (донедавна Маневицького) району забезпечує всю родину запашним цілющим медом з лісового різнотрав’я

Багатодітна родина Городів, де упродовж двадцяти років народилося восьмеро дітей, надзвичайно працелюбна. Проживають і хазяйнують вони в селі. Ще спозаранку спішать за півтора кілометра на дідівське обійстя — ​на хутір, де тримають величеньку господарку. Багато сіють збіжжя та садять по два гектари картоплі й вигодовують худобу, а ще мають чималий фруктовий сад, насадження малини.

Немало часу займає і робота на пасіці, що дісталася пану Олександру у спадок від батька.

— Спочатку було тут лише кілька вуликів, а зараз їх вже більше сотні, — ​ділиться Валентина Город, додаючи, що поласувати медом у них в родині люблять усі, та до смаку їм найбільше власний, особливо — ​лісовий малиновий та крушиновий.

Порається біля бджіл зазвичай господар сам, а часом — ​із дітьми, з яких найохочіше береться до пасічникування найстарший син Володимир.

Було, що і по десять бідонів викачували, та зараз вже його набагато менше. 

— Раніше багато меду у нас забирали на Луцький електроапаратний завод, а після його розформування пасіка лишилася для себе. Було, що і по десять бідонів викачували, та зараз вже його набагато менше, — ​розповідає Валентина Григорівна, зізнаючись, що щораз із приємністю навідується на Озимицю. Сама вона народилася і виросла на хуторі Закорчів’я, й коли після заміжжя оселилася у Комарові, не могла дочекатися, поки випаде нагода завітати в гості на рідне обійстя.

Зауважує жінка, що минулий рік видався не надто вдалий, та оскільки бджіл вони мають багато, то смачного й запашного лісового меду все ж вистачить для всіх.

На хутірському подвір’ї Городів рідко буває пусто. Тут постійно в роботі і батьки сімейства, і їхні діти, які змалку привчені до праці. А зовсім поряд — ​«релакс-зона» Озимиці — ​великий, чистий і повноводий ставок.

— Особливо гамірно тут влітку, — ​ділиться господиня, — ​коли сюди покупатися й порибалити з’їжджаються із усього села. А нас на хуторі найперше чекає праця, яка дарує відпочинок для душі.

Юлія МУЗИКА

 

Зимові поради бджолярам

Треба регулярно оглядати місце перебування крилатих трудівниць, але заглядати у вулик без крайньої потреби не варто. Якщо сім’ї сильні, їхні хатки без протягів і сирості, то комах краще не турбувати. Можна «прослухати» бджіл. Для цього один кінець гумового шланга введіть у лоток, а інший — ​до вуха. Якщо гул тривожний або нагадує шурхіт осіннього листя, значить ваші трудівниці стривожені. Чи, можливо, голодують і тоді їх треба підгодувати, або ж у вулик залізла миша чи сім’я закліщена

Навіть у вуликах під снігом вирує життя.
Навіть у вуликах під снігом вирує життя.

 Взагалі захист від гризунів — ​узимку одна з головних турбот пасічника. Також на бджіл можуть полювати синиці. Краще встановити спеціальні загороджувачі, які не дадуть пташці залізти в льоток. Для цього використайте темну пластикову пляшку (синички бояться темного) або гумову камеру. Набийте загороджувач на верхньому льотку, який часто облюбовують пташки.

Підгодовувати комах треба обережно. Адже якщо корму мало, бджіл підгодувати і в цей час почалося потепління, то матка почне відкладати яйця, що дуже небажано.

На зиму вулики можна занести у приміщення. Воно повинно бути теплим, провітрюваним і не сирим. Важливо мати доступ до всіх вуликів, щоб «прослуховувати» бджіл. У зимівнику комахам краще, адже там більш-менш постійна температура. Бо найгірше для них — ​це «температурні гойдалки», які останніми роками характерні для зимового періоду. Якщо вдень стає надто тепло, можна відчинити двері вночі і запустити холод. У приміщенні бджоли можна тримати до Теплого Олексія, тобто до середини березня.