Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Віталій та Світлана Білоножки:  «Чи хотіли ми розлучитися? Ні.  А вбити одне одного? Тисячу разів!»

Онуків співочої сім’ї Віталія та Світлани Білоножків назвали на честь дідуся й бабусі. Малі вже виступають на сцені. Задіяна в концертах і невістка Марина. А от сини Георгій та Євген співають тільки вдома.

Фото ukurier.gov.ua.

Віталій та Світлана Білоножки: «Чи хотіли ми розлучитися? Ні. А вбити одне одного? Тисячу разів!»

Цей відомий анекдот артисти вважають девізом свого сорокарічного подружнього життя Розмови з Віталієм та Світланою Білоножками — це суцільне задоволення. Тонко жартують одне з одного, розкривають не зовсім публічні факти зі свого життя. І досі в їхніх очах — ненаграна ніжність та кохання. Їм обом уже за 60, але душею вони мінімум удвічі молодші. Об’єктивно визнають, що пік їхньої популярності минув, але не впадають у депресію — не сценою єдиною живе людина

«Хворів» птахами, а «лікувався» друзями

«У мене 12 видів голубів, 15 — фазанів, — розповідає Віталій. — Є павичі. В період залицянь ґвалт стоїть на все подвір’я. Сусіди, напевно, думають, що в нас живуть мавпи. Маємо ще двох вівчарок. Одна народила десятеро цуценят. Дев’ятьох роздали, а одного, Бакса, залишили. Якось вітер відкрив двері в павільйон із голубами. Вранці виходжу — весь двір устелений пір’ям і лежать 30 тушок».

«Сидиш собі вдома, вечеряєш, раптом – дзвіночок у двері: вам телеграма  з Адміністрації Президента. Думаєш: «Що ж там?!» Читаєш: «Вам присвоєно звання…» В один і той самий день мені дали звання заслуженої, а Віталію – народного».
«Сидиш собі вдома, вечеряєш, раптом – дзвіночок у двері: вам телеграма з Адміністрації Президента. Думаєш: «Що ж там?!» Читаєш: «Вам присвоєно звання…» В один і той самий день мені дали звання заслуженої, а Віталію – народного».

Домашніми птахами співак «захворів» ще на початку співочої кар’єри. Поки холостякував і кочував по зйомних кімнатах, тварин не заводив. А коли вже одружився зі Світланою і родина очікувала первістка, здійснив давню мрію про «братів наших менших». Подружжя отримало малюсіньку квартиру. «Нам тоді тільки дали житло на 9 з половиною квадратних метрів. Ще кухня була на 3 «квадрати», — пригадує жінка. — Перед цим ми наймали кімнату в одного двірника, тому й такому раділи. Всі ліжка в нас складалися, а Віталік там умудрився розмістити ще свої маленькі акваріуми і клітку з папугами. Прожили ми так сім років, двох діток народили. Але найцікавіше, що завжди ми запрошували гостей, столи накривали і ще й танцювали в коридорі. Одним словом — нам не було тісно. Проте, на щастя, я знаю, як це кайфово, коли всі разом, коли повна чаша любові, взаєморозуміння, коли стільки тепла».

«Усіх її кавалерів я повідваджував»

Зіркове, а водночас звичайне життя Білоножків із труднощами, успіхами, пристрастями, невдачами вони ніколи не ховали від публіки. Діляться навіть дуже особистими моментами, із яких тепер щиро сміються. І левова частка розповідей — про кохання. Познайомилася пара в молодому віці. Світлана працювала вокалісткою столичного театру оперети. Це рафіноване мистецтво, куди приходять люди богемного світу.

Білоножки активно та непублічно допомагали Революції гідності. Коли побачили там змерзлих людей у мокрому взутті, привезли на Майдан вантажівку валянок і чобіт. Їх «розмели» за пів години.
Білоножки активно та непублічно допомагали Революції гідності. Коли побачили там змерзлих людей у мокрому взутті, привезли на Майдан вантажівку валянок і чобіт. Їх «розмели» за пів години.

 Незаміжню красуню Світлану часто сватали за багатих кавалерів. «Я була така гарнюня, що мене знайомили спеціально, щоб я склала компанію. Але воно все відійшло, як на виставу прийшов Білоножко. Він був такий повелитель, одноосібник. Найцікавіше, що коли я подивилася на достойних мужів із гарними гаманцями й на цього хлопчину, який так вправно всіх відфутболює від мене, то подумала: оце ж чоловік, яка міць у ньому, яка напористість! Уже будучи заміжньою, почула якось від прихильниці: «Віталій Білоножко — розкішний бас, а по–друге — такий мужчина! Ні, по–перше — такий мужчина!» Вона права. Та ми обоє дуже гарячі, тож часто задумуюся, як нам вдається стільки років бути разом».

Спочатку їм дали житло на 9 з половиною квадратних метрів. Ще кухня була на 3 «квадрати».

Віталій на той час служив в армії, співав у ансамблі Київського військового округу. Товариш познайомив його із «хорошою дівчиною з театру оперети». Це була Світлана. Провів її додому, поцілував. Через місяць захотів перевірити дівчину. Запросив обох до ресторану, а сам вийшов: «Сказав, що живіт болить, і тихцем підглядав за нами. Чому до такого додумався? Проти того друга жодна жінка не могла встояти. Він мені потім розповідав, що я до неї і так, і так. А вона все про Віталіка розпитує. Коли почали зустрічатися, решта хлопців одразу відстали. Якщо чесно, я їх повиганяв. Особливо одного лейтенанта–морячка, який хотів забрати Світлану на Охотське море в гарнізон, щоб вона народила йому шестеро дітей».

«Помилилася й успіхи назвала проблемами»

Батькам Віталія не сподобалося, що наречена сина — артистка. У них у родині — лікарі, льотчики, а тут якась непевна професія. Трохи покращило ситуацію те, що потенційна невістка незабаром стала працювати диктором на телеканалі УТ-1. «Там був конкурс, — пригадує Світлана. — Я, театральна зірка, просто зайшла до директора в кабінет і кажу: «Добрий день. Вам треба дівчата?». Він був ошелешений такою сміливістю і нахабством. Але я не нахабна, а просто щира. І він сказав: треба, давайте на конкурс. А потім весь час мені допомагав. І коли на телебаченні відбулася реорганізація, коли у 40 років мені сказали «до побачення», ви вже ніц не потрібні, то не могла в це повірити. Бо я красуня, розумниця, в мене так багато переваг, а мені кажуть: усе. Це така прикрість. Попередній керівник ніколи б не дозволив, щоб отака армія професіоналів, улюбленців народу просто пішла. А конкурс я той пройшла».

Два роки тому Білоножки оголосили, що вже наспівалися і балотуватимуться у парламент від партії «Сила і честь»  Ігоря Смешка. Але все ж шоу–бізнес виявився більш вдячною сферою, і замість сесійної зали подружжя знову опинилося на співочій сцені.
Два роки тому Білоножки оголосили, що вже наспівалися і балотуватимуться у парламент від партії «Сила і честь»  Ігоря Смешка. Але все ж шоу–бізнес виявився більш вдячною сферою, і замість сесійної зали подружжя знову опинилося на співочій сцені.

 Школа дикторів була дуже серйозна, а технології примітивні. Було: читаєш новини, а це 20 хвилин чистого чтива, інформація тяжка. Та раптом відчуваєш краєм ока, що тут хтось під столом повзе до тебе й підкладає текст. І його треба вже читати і не подавати вигляду, що цей аркуш уперше бачиш.

Були й серйозні «зальоти». Першого травня завжди були прямі ефіри з площі Жовтневої революції. Їх дивилися перші особи країни, все керівництво Держтелерадіо. У мене був діалог із головою колгоспу. Ми з ним трошки переговорили перед тим, і він розказав про проблеми. Тут нам дають відмах, що починається включення, і щиро кажу: я розумію, що є труднощі у вашому господарстві. А він дивиться на мене злякано, бо цього ж казати не можна — нема ніяких проблем. У нас все було «найкраще». Поки повернулася у студію, то на дошці вже висіла догана ведучій за те, що вона помилилася й успіхи назвала проблемами. З мене зняли все — прогресивку, зарплату…»

Старенькі чекають на свою музику

Спокійно обминати шторми та штилі в особистому житті Білоножкам допомагало їхнє дітище — Міжнародний фестиваль родинної творчості «Мелодія двох сердець». Уперше організували його в 1999–му, проводять дійство і дотепер. Довгий час менеджером заходу працює старший син Георгій. Батьки довірили йому таку справу, бо той дуже відповідальний і дисциплінований. До участі запрошують і відомих виконавців, і початківців. Обов’язкова умова — виступати зі своєю родиною.

Читайте також «Усміхнися, жінко» – на Горохівщині чоловіки записали пісенне привітання до 8 Березня (Відео)​.

Співаки не приховують, що популярність фестивалю тепер упала. Репертуар і сучасні тенденції розійшлися різними дорогами. «Наш захід люблять люди старшого покоління, тому що це була їхня музика, — резюмує Світлана. — А зараз що ми можемо зробити для них? Немає культури, немає нічого. Коли ми ще їздили з концертами, то одна жіночка сказала: ви мені продовжили життя на декілька років».

Вона співчуває артистам, які, як, зрештою, і вони з Віталієм, із плином часу опинилися за бортом шоу–бізнесу: «Насправді це біда, коли вже не виходиш на сцену, бо це все наше життя. Коли не бачиш, не відчуваєш глядача, помираєш як творча особистість. А потім ми ж забуваємо про глядачів, яким теж потрібне натхнення. Бо якщо людина довгий час перебуває в пригніченому стані, то в неї нічого не ладнається в житті. Та й узагалі в країні тоді буде лад, коли ми врешті–решт повернемося обличчям до людей. Потрібно вкладати і гроші в нашу культуру, бо це розвиток суспільства. Починати варто з дітей, з молоді, яка бігає неприкаяна після закінчення університетів, і з тих стареньких, які чекають на «свою музику» й хочуть жити повним життям».

За матеріалами ua.112.ua, gordonua.com, gazeta.ua.

Telegram Channel